Суспільна
Служба
України
полтавська філія

Суспільна
Служба
України
полтавська філія

 

Теорія великого фільтра: Театр Сучасного Діалогу (сюжет на Громадське Полтава)

«Теорія великого фільтра»: Театр Сучасного Діалогу презентував полтавцям нову виставу

2 листопада в Галереї мистецтв відбувся прем’єрний показ вистави «Теорія великого фільтра» – спільної піврічної роботи ПФ Суспільної Служби України та Театру Сучасного Діалогу, яка підтримувалася Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ/БДІПЛ.

«Почалося все з тренінгів про те, що таке дискримінація, про мову ворожнечі. Приїздили до нас лектори з різних міст України. Потім ми почали збирати матеріал самостійно: брали інтерв’ю, вели свої щоденники. В нас навіть був театральний табір цілий тиждень… І все це потрапило ось у цю роботу», – поділилася враженням від місяців підготовки одна з акторок Театру Сучасного Діалогу Надія Миколаєнко.

Основний акцент даної вистави зводився до єдиного моменту: висвітлення всіх дискримінаційних питань у «чистому» і «відкритому» вигляді, щоби глядач зрозумів, що можна сміятися з кольору шкіри, віросповідання, мови, фізичних різниць тощо, але там, де сміється один, плаче інший.

«Це парадоксально, коли показуєш таку виставу, пов’язану з дискримінаціями, стереотипами, упередженнями, і опісля, під час обговорення люди починають дискримінувати один одного… Дійсно, це така проблема, яку неможливо вирішити», – прокоментувала режисерка Роза Саркісян власні спостереження за суспільними діями.

https://www.youtube.com/watch?v=mW3w-0uTVa0

Прем’єра документальної вистави «Теорія великого фільтра»

Теорія великого фільтра - документальна драмаЯк часто в щоденних ситуаціях обмеження наших прав ми розпізнаємо дискримінацію?
«Теорія великого фільтра» – нова робота колективу Театру Сучасного Діалогу.
Ми взялися досліджувати питання запобігання злочинам на ґрунті упередженості. Кожен учасник і учасниця вже півроку вивчає цю тему через власний досвід, переживання та призму стереотипів, звертається у своєму пошуку до історичного досвіту людства.
Але поряд із зробленими висновками виникла маса запитань, на які немає однозначних відповідей. Навіщо ми користуємося стереотипи – це захист, чи інструмент для розпалення ворожнечі? Чому в нашій країні досі існує інформаційна маніпуляція та мова ненависті? Як можна бути толерантним до нетолерантних? І взагалі толерантність – це добровільне перенесення страждань, чи демократична взаємодія між людьми?
На дискусії, яка традиційно відбудеться після вистави, разом з глядачами ми спробуємо знайти відповіді і на ці запитання.
Тож як сучасне мистецтво може допомогти розгледіти за нав’язаним образом ворога звичайну людину, яка потребує поваги та захисту своїх прав?..

У виставі ми використовуємо документальний матеріал: інтерв’ю з людьми різного віку, соціального статусу, національностей, переконань; власні думки та дослідження учасників та учасниць Театру.