Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 р. у Ніжині в родині службовця. Коли почалися репресії і голод, сім’я залишила рідні місця й опинилася в Курську. Тут юнак вступає до педагогічного інституту. Найсильніше враження справили на нього лекції відомого російського вченого-медієвіста Бориса Ярха. І якщо нині Ігор Качуровський є глибоким знавцем і спадкоємцем українських неокласиків, то це теж із Курська, від Б.І. Ярхо, який першим привернув увагу до Миколи Зерова. У цьому ж місті, на межі України і Росії, зустрів студент-втікач відомого тепер у діаспорі літературознавця, проф. Петра Одарченка, колишнього ніжинського аспіранта, який на той час відбув заслання і знайшов притулок у російському вузі.
1942 року Качуровський повернувся на рідну Чернігівщину, в колись відібраний у сім’ї будинок у Крутах, і спостереження протягом року (в серпні 1943 довелося «зніматися з якора» і тікати на захід) дали багато матеріалу для майбутніх повістей «Шлях невідомого» та «Дім над кручею».У Австрії, де Качуровський прожив три роки, відбувся його творчий дебют. 1946 р. його перше оповідання привернуло увагу українських письменників і навіть було відзначене нагородою. А 1948 р. виходить перша збірка віршів «Над світлим джерелом», яка й розпочала півстолітній творчий шлях невтомного трудівника літератури. Уже в ній (вірші писалися в 1945-47 рр.) відчутний вплив стилю неокласиків, а отже й тяжіння до чіткої, дисциплінованої, класичної форми вірша, від якої поет вже ніколи не відходив, удосконалюючи свою власну манеру письма. Як писав недавно С. Білокінь, «доскональне естетичне відчуття й життєві досвіди навік зв’язали Качуровського із світом мудрих київських неокласиків».
kachurovskiy.ssu-poltava.org