Суспільна Служба України

ПОЛТАВСЬКА ФІЛІЯ

ЯКЩО У ЧОРНОЇ КІШКИ ЗАБРАТИ ПОРОЖНЄ ВІДРО…

або дещо про наші страхи

Від народження і до самої смерті нас супроводжують традиції та звичаї. Особливе місце серед них посідають усілякого роду прикмети та забобони. Погляньмо навколо – і найзапекліші атеїсти, і побожні віруючі мають свою, так би мовити, «чорну кішку», що може принести нещастя. Кожен з нас намагається обійти ті невидимі граблі, на які вже наступав кілька разів. Елементарний приклад: якщо одягаючи якусь річ людина незмінно зазнає невда-чі, то зважаючи на цю прикру закономірність вона швидше за все заховає той антиталісман якнайдалі, або й зовсім здихається його. То чому ж ми досі боїмося розбитих дзеркал, пустих відер, страшних снів і всього того, що з точки зору традиційної науки не може завдати жодної шкоди?
Забобони тісно пов’язані з давніми віруваннями та магіч-ними обрядами. Не маючи уявлення про природу деяких ре-чей, наші предки пояснювали їх як знаки з інших світів. Не завжди вихідці з паралельних дійсностей мали добрі наміри, частіше виявляли ворожість.

Read More

ЧОМУ В УКРАЇНІ ПОГАНО ЖИВЕТЬСЯ?

роздуми над одвічним питанням

„У незалежній державі розмовляти недержавною мовою має право гість, полонений або окупант”. Ці слова належать ідейному натхненнику і, посуті, батькові комунізму, Карлу Марксу. Дарма дехто з нас кидає різкі невдоволені зауваження на адресу цього німецького філософа і політика та його соратника Енгельса, навіть не маючи бодай схематичного уявлення про їхні праці. Свого часу із їхніх вуст прозвучало своєрідне застереження, що справжній комунізм – явище утопічне. Не з нашими меркантильними нахилами слід будувати комуну; за описаних Марксом та Енгельсом умов зможе існувати тільки високоморальна, альтруїстична людина, а фактично надлюдина, яка вміє контролювати себе і свої потреби. Досвід більш ніж 70-літнього будівництва Наддержави – Радян-ського Союзу закінчився крахом, а до того ж, приніс чимало страждань. І найбільших поневірянь зазнали саме ті, для кого мораль не просто слово, а життєве кредо. Здавлося б, маємо яскравий приклад того, як робити не слід, а так тягне нас пройтися тим битим шляхом, на якому свого часу спіткалося, падало та стогнало від болю не одне покоління. Та що ж тут поробиш, коли серед народних українських традицій та звичаїв „затесалося” екстремальне „захоплення” – щоразу наступати на ті ж самі граблі, замість того, щоб учитися керуючись досвідом попередніх поколінь. Адже державницькі настрої, визвольні рухи, революції (як оксамитові, так і криваві) для нашого народу річ не нова.

Read More