Суспільна
Служба
України
полтавська філія

Суспільна
Служба
України
полтавська філія

 

Сучасні театральні майданчики – осередки громадянської активності

North

Чотири документальні вистави у чотирьох містах на Сході України, 22 новоспечених актрис та акторів, більше півтори сотні глядачів на прем’єрах – такі кількісні результати проекту «Сучасні театральні майданчики – осередки громадянської активності». Його виконали Полтавська філія Суспільної служби України та Театр Сучасного Діалогу за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках програмної ініціативи Громадські ініціативи нової України.

Стартувавши на початку літа 2017-го року в Полтаві, проект на навчальному етапі об’єднав учасників та учасниць з Попасної, Сєвєродонецька, Бахмута та Лисичанська. Потім було кілька місяців тренінгів та роботи над виставами у своїх містах. І все це – спільно з кураторами: професійними театральними діячами та діячками з Києва, Полтави, Запоріжжя. А вже наприкінці жовтня відбулися прем’єри створених документальних вистав.

Вистава «Потяг історії» стала провокаційною не лише для учасників, учасниць, а й для жителів Бахмута. Крістіна Савченко, актриса вистави, ділиться: «Когда мы его готовили, то основывались на собственных мыслях и, как нам казалось, на большинстве мнений горожан». Але прем’єри показали, що суспільна думка не така вже й однорідна. У кожного свій унікальний погляд на декомунізацію.

Разові витрати службовців менші за 150 т. грн. вважаються незначними

Разові витрати службовців менші за 150 тисяч гривень вважаються незначними і вони їх можуть не вносити до своїх Декларацій.

Разові витрати службовців менші за 150 тисяч гривень вважаються незначними і вони їх можуть не вносити до своїх Декларацій.Висновки  круглого столу: «Декларації без декорацій»: регіональний аспект».

В Полтаві  за активної участі представників державних, правоохоронних органів та громадянського суспільства пройшло обговорення результатів всеукраїнської  моніторингової кампанії «Декларації без декорацій».

В коаліцію по проведенню  моніторингу декларацій входять більше 40 громадських організацій, журналістських агенцій та індивідуальних розслідувачів з усієї країни Моніторингову ініціативу координує Transparency International Україна. Перевірці підлягали декларації міністрів, голів ОДА, мерів обласних центрів, а також усіх їхніх заступників. Активісти зібрали дані в єдину базу та створили он-лайн мапу декларацій за 2011-2012 роки www.anticorruption.in.ua/declarations/map.

Максим Корявець , експерт Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень: «Мета громадського аудиту відповідності стилю життя публічних службовців їх  задекларованим статкам полягає у дослідженні фактичної відповідності реального стилю  життя публічних службовців України задекларованому ними рівню доходів.

Громадський бюджет В Сумах та Полтаві

Громадський бюджет В Сумах та ПолтавіРобоча група проекту « Громадський бюджет В Сумах та Полтаві»,
який виконується за підтримки МФ «Відродження» обговорила розподіл
видаткової частини полтавського міського бюджету та висновки аналізу основних закупівель запланованих за кошти міського бюджету в 2014 році.
Були також сформовані питання до міського голови щодо виконання дохідної
та видаткової частини бюджету 2013 року.

У німецьких містах-мільйонниках повітря чисте, наче у сільській місцевості

Олексій Хамаза закінчив Київський торгово-економічний університет. А диплом магістра вирішив одержати у Німеччині. Зараз він навчається у Технічному університеті Дрезден. Обрав спеціальність “економічна інформатика”.
- У німецьких вузах, – розповідає Олексій, – діє болонська система. Студент сам “набирає” певну кількість дисциплін, які він хоче вивчати, з обов’язкових та необов’язкових, сам складає свій графік навчання, щоб були вільні дні для роботи. Кілька місяців тому змінився закон, який відтепер дозволяє студентам офіційно працювати 120 замість колишніх 90 днів на рік. Сам записуєшся на лекцію, яку хочеш прослухати, сам записуєшся на екзамен.
- Чи важко було вступити?
- Нелегко. Адже на 35 місць претендувало 450 осіб, але я успішно здав вступний іспит.

“Якби ж українським школам такі умови, як у Німеччині!”

За майже рік свого волонтерства кременчужанка Ірина Скрипко добре підтягнула розмовну німецьку, помандрувала Європою і побачила видатні кінопрем’єри Берлінського фестивалю.

Ірина Скрипко повернулася з волонтерської програми ще влітку, але досі перебуває під враженням своєї десятимісячної поїздки. Каже, що волонтерство дуже змінило її – не лише змогла отримати хорошу лінгвістичну практику, але й стала більш комунікабельною, відкритою й упевненою у своїх силах. А ще стала толерантніше ставитися до представників інших національностей. “Коли пізнаєш іншу культуру, інших людей, тих же турків, німців, циган, розумієш, що вони такі ж самі, як ти, їх нічого боятися”, – ділиться Ірина своїми маленькими життєвими відкриттями.
Ірина Скрипко кілька років тому закінчила приватний кременчуцький виш за фахом “переклад”. Трохи попрацювала у відділі міжнародних зв’язків Кременчуцького національного університету імені М.Остроградського, а потім наважилася подати документи на європейську програму з розвитку волонтерства. На десять місяців поїхала до Німеччини допомагати тамтешнім дітям. Основним мотивом для поїздки було бажання удосконалити знання німецької мови та й взагалі побачити світ.
Ірина знайшла волонтерську програму самотужки через Інтернет. “Оскільки мені не хотілося свою другу мову занехаювати, я цілеспрямовано вводила в базі даних Німеччину, – каже дівчина. – У Австрію теж можна було поїхати, але я собі облюбувала Берлін. Просто марила ним… І він не розчарував, це найкраще місто, в якому мені довелося побувати”.
Програма починалася у 1 вересня минулого року. Ірина потрапила у невеличке містечко Фюрстенвальде, від якого до Берліна можна доїхати за півгодини. Завданням волонтерів було допомагати молодшим школярам під час їхнього перебування у так званому “хорті”. Це щось на зразок нашої групи подовженого дня, але в більших масштабах. Школа розташовується на першому поверсі, а хорт – на другому. Діти приходять до хорту після дванадцятої години, по закінченню уроків. Тут працюють вихователі, які з дітьми малюють, щось клеять, майструють, займаються узикою, розвиваючими іграми.

Чому фінські малята сплять у коробках?

Уже 75 років поспіль фінські жінки, які готуються стати мамами, отримують від держави велику коробку з дитячим одягом, постіллю й іграшками. Причому саму коробку можна використовувати ще й як ліжечко. Дехто вважає, що ці набори допомогли Фінляндії радикально знизити рівень дитячої смертності.
Мета цієї традиції – дати всім фінським дітям, незалежно від їхнього походження, рівні стартові можливості у житті.
Дитячий набір – подарунок від уряду – отримує кожна майбутня мама. Він містить дитячий одяг, зокрема зимовий комбінезон, спальний мішок, аксесуари для купання, а також підгузки, постільну білизну і невеликий матрац.
Якщо покласти матрац у коробку, вона перетворюється на ліжечко. Безліч дітей з усіх соціальних верств проводять у ній перші тижні життя.
Матері мають вибір: узяти коробку чи грошову допомогу, яка наразі складає 140 євро. Але 95% обирають коробку, оскільки речі, зібрані в ній, коштують значно дорожче.

У шведських тюрмах можна самим готувати їжу, а в італійських – пити вино

За даними Лондонського королівського коледжу Україна опинилася на десятому місці серед 217 країн світу за кількістю ув’язнених – 338 осіб на 100 тис. населення. У розвинених країнах цей показник коливається в межах 70-80 чоловік на 100 тисяч. За грати в Україні потрапляє чимало безвинних або людей, котрі скоїли дрібні правопорушення, за які в країнах ЄС не садять до буцегарні.
Також суттєво відрізняються умови утримання в’язнів в Україні та Європі. Навіть найбільш небезпечні злочинці у ЄС перебувають у набагато кращих умовах, аніж українці в слідчих ізоляторах, тобто, чия вина ще навіть не доведена. Приміром, у Швеції витрати пенітенціарного відомства з розрахунку на одного ув’язненого становлять 1700 крон в день (2125 грн.), у Португалії – 40,1 євро (453 гривні), а в Україні – лише 6 гривень щодень.
У європейських країнах окрім державних є й приватні тюрми для виконання короткострокових вироків та терапевтичних заходів.
Умови проживання засуджених намагаються максимально наблизити до життя на свободі. Камери тюрем – звичайні житлові кімнати, оснащені санітарними вузлами, газовими чи електричними плитами, меблями. Засуджені можуть мати комп’ютери, телевізори, магнітофони, іншу техніку.

Держави має бути так мало, наскільки це можливо, і настільки багато, наскільки це необхідно

Субсидіарність – демократична європейська цінність

Голова ради Харківського центру прав людини “Древо життя” Тамара Трацевич не просто цікава людина. Як громадський діяч вона багато років замається питаннями євроінтеграції.
- Пані Тамаро, яке місце в державній системі координат займає пересічна людина, громада у нас і в розвинених європейських країнах?
- Перш ніж відповісти на це запитання, хочу порівняти, як і де живуть керівники держав у нас, в і Європі. Янукович – у супердорогому “Межигір’ї”, що охороняється як стратегічний військовий об’єкт, а Ангела Меркель, перша особа найвпливовішої країни Євросоюзу, мешкає у п’ятиповерхівці поруч зі звичайними громадянами. Тому, мабуть, така відмінність між якістю життя у нас і в ФРН. Це там, “за бугром”, людина й громада є впливовими, з ними рахуються і коли вирішується доля прибудинкової території, як у Швейцарії, яка побила всі рекорди за кількістю місцевих референдумів, і доля країни, як у Норвегії, яких тричі запитували, чи хочуть вони в ЄС. А впливовими можуть бути лише люди, котрі знають, що держава – для них, а не вони – для держави; які до чиновників ставляться як до персоналу, найнятого ними для виконання певної корисної для них роботи; люди, що мають власну гідність.
- Українські посадовці в принципі непогано освоїли демократичну риторику і навіть знають, що таке субсидіарність, децентралізація влади і громадянське суспільство. Вони, приміром, навіть у Бюджетному кодексі прописали, що бюджети повинні формуватися знизу вгору – від сільради до державного. Але де-факто щоосені зі столиці спускаються контрольні цифри – до областей, районів, міст і сіл…

У Великобританії наклад журналу для споживачів сягає 600 тисяч примірників

Українці, які бували в Європі чи там живуть, відзначають, що їхні продукти смачніші, ніж у нас, особливо молочні та м’ясні. А головне – якісніші: якщо молочні – то з молока, а не пальмової олії, а якщо м’ясні – то з м’яса, а не сої чи м’ясоматеріалу невідомого походження.
В Україні ж ринок перенасичений недоброякісною продукцією, а недобросовісний бізнес майже відкрито пішов у наступ на права та інтереси споживачів. Страшно дивитися передачі, де експерти розповідають, які шкідливі, а то й отруйні речовини містяться у продуктах, в тому числі й дитячому харчуванні.
Мій знайомий з села розповів, як він хотів назбирати корові гички, що залишилася на полі після збирання цукрових буряків. Але кум, котрий працює в тій агрофірмі, застеріг його, щоб і листочка не здумав підбирати, бо там стільки хімікатів, що корова… здохне. А потім ми той цукор купуємо в супермаркетах, з нього виготовляють цукерки…
У цивілізованих країнах давно заборонений глутамат натрію, який запускає незворотний механізм самознищення клітин сітківки ока. А у нас він мало не в кожному другому продукті.
Я спочатку не могла зрозуміти, чому замість того, щоб заборонити ті шкідливі добавки на законодавчому рівні й запровадити жорсткий державний контроль якості, як це зроблено у Європі, ми повинні, псуючи очі, вчитуватися у дрібний текст складу продукту, щоб хоч трохи убезпечити себе. Або ж вирощувати продукти на власній грядці.
Та все стає на свої місця, коли дізнаєшся, що чимала кількість тих, хто нас “годує”, мають мандати нардепів, тож не будуть же вони самі пиляти ту гілку, на якій сидять, й позбавляти себе надприбутків. І для них нічого не важать слова Конституції про те, що “життя і здоров’я громадян є найвищою цінністю держави”.

За 10 років у Португалії було закрито 6500 малокомплектних шкіл

Цього року 7-літня донька українки Світлани Бона Граса, котра вже 10 років мешкає в Португалії, пішла до другого класу. Чим відрізняється початкова школа в Португалії від української, цікавлюся у пані Світлани?
- У сільській місцевості в Португалії та ж проблема, що і в українських селах: депопуляція, тобто, населення зменшується і відповідно в школах мало дітей. Мій чоловік розповідав, що ще два десятиліття тому у нашому селі у початковій школі учні діти сиділи в двох класних кімнатах. Тепер же всі чотири класи – 16 дітей – в одній класній кімнаті! Інша стоїть порожня.

Старі записи »