Чотири документальні вистави у чотирьох містах на Сході України, 22 новоспечених актрис та акторів, більше півтори сотні глядачів на прем’єрах – такі кількісні результати проекту «Сучасні театральні майданчики – осередки громадянської активності». Його виконали Полтавська філія Суспільної служби України та Театр Сучасного Діалогу за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках програмної ініціативи Громадські ініціативи нової України.
Стартувавши на початку літа 2017-го року в Полтаві, проект на навчальному етапі об’єднав учасників та учасниць з Попасної, Сєвєродонецька, Бахмута та Лисичанська. Потім було кілька місяців тренінгів та роботи над виставами у своїх містах. І все це – спільно з кураторами: професійними театральними діячами та діячками з Києва, Полтави, Запоріжжя. А вже наприкінці жовтня відбулися прем’єри створених документальних вистав.
Вистава «Потяг історії» стала провокаційною не лише для учасників, учасниць, а й для жителів Бахмута. Крістіна Савченко, актриса вистави, ділиться: «Когда мы его готовили, то основывались на собственных мыслях и, как нам казалось, на большинстве мнений горожан». Але прем’єри показали, що суспільна думка не така вже й однорідна. У кожного свій унікальний погляд на декомунізацію.
Коли команда ГО Простір ідей «Майстерня» вже цього року показала свою виставу у Львові, це викликало досить різку реакцію аудиторії, і у деяких глядачів навіть були спроби нав’язати свою думку. «В тот момент, мы поняли, что можем отстоять наш город, наши взгляды, наших героев. В целом, проект был продуктивным, а его результат очень порадовал и стал следующей ступенью развития нашего локального гражданского сознания», – додає Крістіна. Тепер вони планують нові виступи в інших містах і шукають можливостей, аби навчитися культурному менеджменту.
Лілія Пузенко, учителька в Попаснянській школі №1, разом із школярами та школярками створювала документальну виставу «Що робити в Попасній після шостої вечора?». Вона говорить, що одного показу недостатньо для змін у громаді, але проект дуже змінив учасників, їхні сім’ї. Для Попасної це була подія, яка надовго запам’ятається, бо прийшло багато людей. Хтось глядачів дуже емоційно сприйняли виставу, бо кожен відчув щось своє, особисте, а хтось замислився над питанням «Чи можливо щось змінити в Попасній?». Юна акторка Ліза Рудська запевняє: «Цей проект змусив мене побачити іншу сторону театрального мистецтва. Це були найкращі і дуже вразливі моменти, було цікаво спробувати щось нове, невідоме раніше». А Лілія ділиться: «Наші наставники навчили нас критично мислити, висловлювати власну думку, відшукувати, обробляти інформацію і розуміти сучасний театр. Гадаю, що юним учасникам проекту це допоможе в дорослому житті».
Учасниці з Сєвєродонецька досліджували поняття «любов». І вистава «Не критикавать» запам’яталася глядачам ще й тому, що саме вони, глядачі, стали співтворцями дійства. А результати дослідження змусили замислитися про різні аспекти «любові» та здивували різноманіттям думок опитуваних людей. Проте процес роботи не менш важливий за результат: «Для нас, сотрудников Каритас, это было совместное творчество, обычно каждый выполнял свою работу», – говорить учасниця Юлія Несвицька.
Про те, як воно – жити в Лисичанську, як долати труднощі та залишатися небайдужим розповідали зі сцени активіст(-к-)и ГО МІСТ 3.10. Багато глядачів побачили в героях, героїнях історій самих себе, і теми, які підіймалися, давно ширилися містом, але озвучувалися досі лише в тісних колах, на кухнях. Як і в Попасній, в громаді Лисичанська мало що змінилося після прем’єри вистави «Подвійні стандарти». Проте учасниця Ірина Сельницька переконана – проект зробив внесок у налагодження комунікації між громадським сектором і місцевою владою. А ще зовсім скоро команда Лисичанська на базі свого театрального майданчика розпочне новий проект, в якому і виступи, і розвиток навичок створення документальних вистав, тож цілком імовірно невдовзі ми побачимо ще одну роботу від активістів Лисичанська.
Ось так люди в чотирьох містечках на Сході України продовжують жити своїм життям, але вже трохи інакше. Мріють, планують, втілюють задумане та приймають виклики.
Надія Миколаєнко
