Від народження і до самої смерті нас супроводжують традиції та звичаї. Особливе місце серед них посідають усілякого роду прикмети та забобони. Погляньмо навколо – і найзапекліші атеїсти, і побожні віруючі мають свою, так би мовити, «чорну кішку», що може принести нещастя. Кожен з нас намагається обійти ті невидимі граблі, на які вже наступав кілька разів. Елементарний приклад: якщо одягаючи якусь річ людина незмінно зазнає невда-чі, то зважаючи на цю прикру закономірність вона швидше за все заховає той антиталісман якнайдалі, або й зовсім здихається його. То чому ж ми досі боїмося розбитих дзеркал, пустих відер, страшних снів і всього того, що з точки зору традиційної науки не може завдати жодної шкоди?
Забобони тісно пов’язані з давніми віруваннями та магіч-ними обрядами. Не маючи уявлення про природу деяких ре-чей, наші предки пояснювали їх як знаки з інших світів. Не завжди вихідці з паралельних дійсностей мали добрі наміри, частіше виявляли ворожість.

Наводимо список тих, хто не зважаючи на страхи і прикмети бере участь в президенських перегонах 2010:

Богословська Інна Германівна
Бродський Михайло Юрійович
Гриценко Анатолій Степанович
Костенко Юрій Іванович
Литвин Володимир Михайлович
Мороз Олександр Олександрович
Пабат Олександр Вікторович
Противсіх Василь Васильович
Ратушняк Сергій Миколайович
Рябоконь Олег Васильович
Симоненко Петро Миколайович
Супрун Людмила Павлівна
Тимошенко Юлія Володимирівна
Тігіпко Сергій Леонідович
Тягнибок Олег Ярославович
Ющенко Віктор Андрійович
Янукович Віктор Федорович
Яценюк Арсеній Петрович

Чи знаємо ми свої права, а головне, чи можемо їх захистити? Це питання виникає у мене студентки заочної форми навчання, кожного разу, коли я збираюся на довгоочікувану сесію. Доводилося спостерігати, як мої колеги-одногрупники після пар, заліків та екзаменів чимдуж бігли на свої обожнювані робочі місця. Не відпускають, не оплачують, не хочуть зважати на наші життєві обставини дорогоцінні роботодавці.
Що далі. Чи маємо ми змогу захистися? Звісно так, якщо візьмемо до рук законодавчі акти, тоді зможемо втерти носа роботодавцям, озброївшись знанням хоча б Закону України «Про відпустки». Перегляньмо…

„У незалежній державі розмовляти недержавною мовою має право гість, полонений або окупант”. Ці слова належать ідейному натхненнику і, посуті, батькові комунізму, Карлу Марксу. Дарма дехто з нас кидає різкі невдоволені зауваження на адресу цього німецького філософа і політика та його соратника Енгельса, навіть не маючи бодай схематичного уявлення про їхні праці. Свого часу із їхніх вуст прозвучало своєрідне застереження, що справжній комунізм – явище утопічне. Не з нашими меркантильними нахилами слід будувати комуну; за описаних Марксом та Енгельсом умов зможе існувати тільки високоморальна, альтруїстична людина, а фактично надлюдина, яка вміє контролювати себе і свої потреби. Досвід більш ніж 70-літнього будівництва Наддержави – Радян-ського Союзу закінчився крахом, а до того ж, приніс чимало страждань. І найбільших поневірянь зазнали саме ті, для кого мораль не просто слово, а життєве кредо. Здавлося б, маємо яскравий приклад того, як робити не слід, а так тягне нас пройтися тим битим шляхом, на якому свого часу спіткалося, падало та стогнало від болю не одне покоління. Та що ж тут поробиш, коли серед народних українських традицій та звичаїв „затесалося” екстремальне „захоплення” – щоразу наступати на ті ж самі граблі, замість того, щоб учитися керуючись досвідом попередніх поколінь. Адже державницькі настрої, визвольні рухи, революції (як оксамитові, так і криваві) для нашого народу річ не нова.