роздуми над одвічним питанням
„У незалежній державі розмовляти недержавною мовою має право гість, полонений або окупант”. Ці слова належать ідейному натхненнику і, посуті, батькові комунізму, Карлу Марксу. Дарма дехто з нас кидає різкі невдоволені зауваження на адресу цього німецького філософа і політика та його соратника Енгельса, навіть не маючи бодай схематичного уявлення про їхні праці. Свого часу із їхніх вуст прозвучало своєрідне застереження, що справжній комунізм – явище утопічне. Не з нашими меркантильними нахилами слід будувати комуну; за описаних Марксом та Енгельсом умов зможе існувати тільки високоморальна, альтруїстична людина, а фактично надлюдина, яка вміє контролювати себе і свої потреби. Досвід більш ніж 70-літнього будівництва Наддержави – Радян-ського Союзу закінчився крахом, а до того ж, приніс чимало страждань. І найбільших поневірянь зазнали саме ті, для кого мораль не просто слово, а життєве кредо. Здавлося б, маємо яскравий приклад того, як робити не слід, а так тягне нас пройтися тим битим шляхом, на якому свого часу спіткалося, падало та стогнало від болю не одне покоління. Та що ж тут поробиш, коли серед народних українських традицій та звичаїв „затесалося” екстремальне „захоплення” – щоразу наступати на ті ж самі граблі, замість того, щоб учитися керуючись досвідом попередніх поколінь. Адже державницькі настрої, визвольні рухи, революції (як оксамитові, так і криваві) для нашого народу річ не нова.
Read More
