Коні завжди супроводжували людину, займаючи важливе місце в її повсякденному житті. Вони асоціюються зі свободою, красою й гідністю. Володіють навичками, про які не всі знаємо. Від коня нам на вдасться приховати свою справжню натуру. Найважливіші якості доброго вершника: знання, терпіння, винахідливість, співчуття, вміння, спокій, самоконтроль і мужність. Верхова їзда розвиває лагідність і дає задоволення від спілкування з конем. До того ж, це чудовий вид відпочинку, туризму, спілкування з природою й можливість пережити незабутні пригоди.
Кінь також служить допоміжним засобом при лікуванні різних захворювань, найчастіше психічних та рухового апарату. Процес, який ми називаємо іпотерапією, це метод лікування людей з інвалідністю. Кінь виступає у ролі «співтерапевта». Іпотерапія відкриває величезні терапевтичні можливості й вносить багато нововведень у боротьбу з деякими важкими дисфункціями.
У жовтні 2020 р. Фундація Розвитку Місцевих громад «Ініціатива» з Ленжин була організатором польсько-української Майстерні іпології «Освіта, реабілітація, спорт», реалізованої в рамках програми Еразмус +. Ініціаторами проекту були молоді люди з околиць Ясла в Польщі та їх однолітки з Полтави в Україні, спільною пристрастю яких є верхова їзда. Протягом 15 днів молоді люди (по 23 особи) з Польщі й України вивчали мистецтво верхової їзди, тренувались у найближчих кінних клубах, а найсуттєвіше — пізнавали один одного. Реалізатором проекту була Фундація “Ініціатива” з Ленжин, партнером — Центром культури та розвитку «Горизонт» у Полтаві.
– Це був унікальний, цінний і чудовий досвід, тому що перевагою проекту була його різноманітність. Окрім практичних занять у стайні в Ленжинах, ми провели низку навчальних візитів у Підкарпатському та Малопольському воєводствах. У майстерні взяли участь не лише волонтери, пов’язані з нашою фундацією, але й молоді люди з Польщі та України, які співпрацюють із нами, — каже організатор проекту, президент Фундації “Ініціатива” Олена Гаран. — Наші учасники демонстрували різноманітний рівень навичок, починаючи від професійних вершників — інструкторів, учасників змагань, студентів і учнів до початківців, а також людей з обмеженими можливостями, — додає вона.
Різноманітність видів діяльності означає, що учасники не лише зосереджувалися на верховій їзді та супутніх видах діяльності. Не менш важливими були взаємна інтеграція, вивчення іноземних мов, обмін власними знаннями й досвідом або робота в групі. Такі види діяльності належать до неформальної освіти. Молодь з Польщі й України також розвивала свої мистецькі захоплення, особливо пов’язані з фотографією.
Одним із результатів діяльності учасників був путівник. Це короткі статті про кінні клуби й стайні, де відбувались навчальні візити. Він також містить короткий опис іпологічних тем, які вивчала молодь з Польщі й України.
Від Полтавської філії Суспільної Служби України в обміні взяли участь: Анастасія Келим, яка провела для учасників гру “ Світ громад”.
«Світ громад» гра, яка допомагає виявити неформальних лідерів у спільноті, знайомить з інструментами розвитку громади, вчить приймати самостійні рішення.
