На минулих вихідних, другого фестивального дня, ми проводили тренінг в межах проекту «Наосліп». Запросили харківську аудиторію пройти з нами ці незвичні вправи на пізнання та сприйняття один одного наосліп. Участь взяли дуже різні люди: діти, підлітки, дорослі, незрячі з Харькова (друзі наших учасників), театрали… Хоч ми і хвилювалися – все пройшло у теплій, невимушеній атмосфері.
Наша команда вперше в межах нового проекту виїхала в інше місто. Чесно скажемо – було трохи лячно. Адже взяти на себе відповідальність супроводжувати наших незрячих учасників в іншому, незнайомому просторі – задача не з легких. Звичайно, не без пригод. Досвід так досвід…
Тож підготували для вас п’ять лайфхаків «Як бути супроводжуючим для незрячого і уникнути жертв».
• попереджай не лише про перепади рівня (бордюр, сходи), а й про щілини між вагоном метро та платформою.
• не відволікайся, йди повільніше, щоб встигнути відреагувати на будь-яку перешкоду.
• по можливості не ходи в дуже людних місцях, щоб той/та, кого супроводжуєш, не перетворився/-лася серед натовпу на прапор.
• обходячи калюжі та ями, веди за собою, а не пропускай вперед.
• і головне – не треба недооцінювати незрячих! Особливо коли бачиш, як твій друг наосліп відчайдушно біжить по перону в самісінький кінець потягу до свого вагону за декілька хвилин до відправлення
А ще дуже важливим показником нашої роботи є те, що навіть наша присутність на іншій виставі породила питання у залі: «як сприймали цю виставу незрячі глядачі?». Так, воно прозвучало і ми це обговорили.
Саме ці кроки «знайомства» із незрячими людьми – одна з цілей проекту. Ми хочемо, щоб суспільство бачило тих, хто не може фізично побачити його.
Продовжуємо працювати далі з Ігор Білиць.
