На минулих вихідних, другого фестивального дня, ми проводили тренінг в межах проекту «Наосліп». Запросили харківську аудиторію пройти з нами ці незвичні вправи на пізнання та сприйняття один одного наосліп. Участь взяли дуже різні люди: діти, підлітки, дорослі, незрячі з Харькова (друзі наших учасників), театрали… Хоч ми і хвилювалися — все пройшло у теплій, невимушеній атмосфері.

Наша команда вперше в межах нового проекту виїхала в інше місто. Чесно скажемо — було трохи лячно. Адже взяти на себе відповідальність супроводжувати наших незрячих учасників в іншому, незнайомому просторі — задача не з легких. Звичайно, не без пригод. Досвід так досвід…

Вистава «теорія великого фільтра» в останній раз була продемонстрована на Фестивалі живої історії.

Ми вичерпали всі свої сили та ресурси на цю виставу, яка була показана більше 20 разів  в різних містах України.

• єдиний наш актор ледь не запізнився на виставу;
• за перші 5 хвилин вистави ми розбили велосипедний шолом;
• виконавець однієї з головних ролей, високоінтелектуальний поціновувач мистецтва, порося Фрідріх несподівано перестав хрюкати;
• місія «Відфільтрувати Київ» виконана!

Творили, творили і нарешті витворили! Вчора, 12 листопада в Галереї Мистецтв презентували нашу нову виставу «теорія великого фільтра». Шість місяців роботи: більше десятка тренінгів, лекцій, тиждень таборування на березі Ворскли, постійний пошук нової інформації, інтерв’ю, знайомства, істерики… Ми отримали безцінний досвід, море нових знань та океан запитань, на які шукаємо відповідей. І коли нарешті все це набуває форми і дає змогу ділитися накопиченим з аудиторією – це неповторні відчуття.
Злочини на ґрунті упередженості, дискримінація, толерантність – це дуже складні теми. Але якщо ми спонукали хоча б одного з глядачів замислитися – це вже успіх для нас. Дякуємо всім, хто весь цей час підтримував, творив, навчав і навчався разом з нами, хто знайшов час і прийшов вчора поговорити на такі актуальні і гострі теми.
Проте це тільки початок нового етапу. Попереду багато роботи, виступів, знайомств, дискусій. І ми відкриті до всього того!

2 листопада в Галереї мистецтв відбувся прем’єрний показ вистави «Теорія великого фільтра» – спільної піврічної роботи ПФ Суспільної Служби України та Театру Сучасного Діалогу, яка підтримувалася Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ/БДІПЛ.

«Почалося все з тренінгів про те, що таке дискримінація, про мову ворожнечі. Приїздили до нас лектори з різних міст України. Потім ми почали збирати матеріал самостійно: брали інтерв’ю, вели свої щоденники. В нас навіть був театральний табір цілий тиждень… І все це потрапило ось у цю роботу», – поділилася враженням від місяців підготовки одна з акторок Театру Сучасного Діалогу Надія Миколаєнко.

Основний акцент даної вистави зводився до єдиного моменту: висвітлення всіх дискримінаційних питань у «чистому» і «відкритому» вигляді, щоби глядач зрозумів, що можна сміятися з кольору шкіри, віросповідання, мови, фізичних різниць тощо, але там, де сміється один, плаче інший.

«Це парадоксально, коли показуєш таку виставу, пов’язану з дискримінаціями, стереотипами, упередженнями, і опісля, під час обговорення люди починають дискримінувати один одного… Дійсно, це така проблема, яку неможливо вирішити», – прокоментувала режисерка Роза Саркісян власні спостереження за суспільними діями.

https://www.youtube.com/watch?v=mW3w-0uTVa0

Модераторкою дискусії, яка відбудеться після прем’єри вистави буде Viktoria Bavykina – дослідниця політичного мистецтва, публіцистка, критикиня. Менеджерка культурних проектів, кураторка міжнародного медіа-проекту «Sex Dialogues».

—

Вистава «теорія великого фільтра» створена в рамках проекту «Театр сучасного діалогу – мистецький засіб попередження злочинів на грунті упередженості», який виконує Полтавська філія Суспільної служби України та Театр Сучасного Діалогу за підтримки Організації з безпеки та співробітництва в Європі/Бюро з демократичних інститутів та прав людини.

Як часто в щоденних ситуаціях обмеження наших прав ми розпізнаємо дискримінацію?
«Теорія великого фільтра» – нова робота колективу Театру Сучасного Діалогу.
Ми взялися досліджувати питання запобігання злочинам на ґрунті упередженості. Кожен учасник і учасниця вже півроку вивчає цю тему через власний досвід, переживання та призму стереотипів, звертається у своєму пошуку до історичного досвіту людства.
Але поряд із зробленими висновками виникла маса запитань, на які немає однозначних відповідей. Навіщо ми користуємося стереотипи – це захист, чи інструмент для розпалення ворожнечі? Чому в нашій країні досі існує інформаційна маніпуляція та мова ненависті? Як можна бути толерантним до нетолерантних? І взагалі толерантність – це добровільне перенесення страждань, чи демократична взаємодія між людьми?
На дискусії, яка традиційно відбудеться після вистави, разом з глядачами ми спробуємо знайти відповіді і на ці запитання.
Тож як сучасне мистецтво може допомогти розгледіти за нав’язаним образом ворога звичайну людину, яка потребує поваги та захисту своїх прав?..

У виставі ми використовуємо документальний матеріал: інтерв’ю з людьми різного віку, соціального статусу, національностей, переконань; власні думки та дослідження учасників та учасниць Театру.