Суспільна
Служба
України
полтавська філія

Суспільна
Служба
України
полтавська філія

 

ГМО: їсти чи не їсти?

Не дивлячись на всі плюси ГМ-рослин, існують 3 групи ризиків: вплив на здоров’я людини, перенесення генів до інших видів живих організмів, довгострокові екологічні ефекти. Згідно з рекоменда-ціями ВОЗ, при дослідженні впливу ГМ-продуктів на здоров’я людини, оцінюються їх токсичність, канцерогенність та алергічні властивості. Відсутня точна достовірність канцерогенності у трансгенної продукції; оскільки методи дослідження не відрізняються для ГМ-продукції та традиційних продуктів, то ствердження про можливі мутаційні ефекти генетично модифікованих продуктів у другому або третьому поколінні нащадків людини виглядають науково необґрунтованими. При створенні ГМ-рослин застосовують антибіотики, вживання їх може призвести до наступної несприйнятливості людиною антибіотиків даної групи при лікуванні певних захворювань. Цей факт теж залишається суперечливим.
Екологи звертають увагу на ризик зміни природних ланцюгів. Через те, що комахи гинуть від поїдання ГМ-рослин або їх пилку (метелики Махаони), існує загроза зникнення цілих видів і поява зовсім нових і невідомих, можливо загрозливих для людини. Існує небезпека, що генні мутації можуть вплинути на мікроорганізми, які живуть у симбіозі з людиною і зробити їх загрозливими.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. №114 затверджений Порядок державної реєстрації продукції, що містить генетично модифіковані організми (ГМО). Тепер на територію країни не допускаються продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,9%. Згідно з постановою уряду всі продукти, що ввозяться, проходять державну екологічну експертизу на кордоні.
За словами голови молекулярно-генетичної лабораторії Укрметртестстандарта Р. Голубця, ГМО містять близько 30% харчових продуктів в Україні.
У даний час заборонено ввезення дитячого харчування, яке містить ГМО.
Таким чином, за допомогою маркування людина сама може вибирати, які продукти вживати. Дискусії з приводу ГМО будуть доречними протягом всього існування біотехнології.

Жанна Олександрівна Передера: завідувачка кафедри паразитології, патанатомії и ветсанекспертизи, кандидат ветеринарних наук, доцент
Тереза Локес: студентка 4-го курсу факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії, староста 4-го курсу.

Інформація до роздумів
Сільське господарство має більший вплив на природне середовище, ніж будь-яка інша галузь народного господ-арства. Причина цього в тому, що воно вимагає величезних площ. В результаті зазнають змін ландшафти цілих континентів. На Великій Китайській рівнині ріс субтропічний ліс, переходячи на півночі в уссурійську тайгу, а на півдні в джунглі Індокитаю. У Європі агроландшафт витіснив широколистяні ліси, на Україні рілля замінила степи.
Сільськогосподарські ландшафти виявились нестійкими, що призвело до ряду локальних і регіональних екологічних катастроф. Так, неправильна меліорація стала причиною засолення ґрунтів і втрати більшої частини оброблюваних земель Межиріччя, общирне розорювання викликало пилові бурі в Казахстані і Америці, перевипасання худоби і землеробство призвело до опустелювання в зоні Сахари в Африці.
Інтенсивне сільське господарство – сільськогосподар-ська виробнича система, що характеризується високими затратами праці на одиницю зайнятої площі (в протилежність екстенсивному сільському господарству). Воно зазвичай ґрунтується на використанні значної кількості хімічних добрив, гербіцидів, фенгіцидів, інсектицидів, регуляторів росту рослин і пестицидів. Також воно часто залучає використання методів автоматізації, які стали ключем до успіху сучасного сільського господарства. Все це дає значне підвищення виробництва порівняно з традіційними методами.
Переваги
Інтенсивне сільське господарство зробило можливим значне збільшення продуктивності протягом двадцятого сторіччя, і допомагає гарантувати належне і стійке постачання харчових продуктів для зростаючого населення, в той же час зменшуючи кількість потрібної землі. Ріст продуктивності дозволяє скоротити кількість людей зайнятих у сільському господарстві, особливо в розвинених країнах. Крім того, звільнюється земля, що може використовуватися для створення заповідників і національних парків. Інтенсифікація сільського господарства з сорокових років до шестидесятих також відома як зелена революція. Країни, що розвиваються, проте, не могли у повній мірі поживитися від переваг сучасного сільського господарства через відсутність коштів. Збільшена сільськогосподарська продуктивність привела до значного зменшення цін на харчові продукти.
Недоліки
По-перше, інтенсивне сільське господарство часто проводиться за рахунок руйнації навколишнього середовища, що пояснює неприйняття цих методів деякими виробниками і споживачами. Використання інтенсивного сільського господарства фермерами наносить шкоду природі і харчовому ланцюгу наступними шляхами:
-Видалення огорож, щоб зробити великі поля для максимальної ефективності. Це знищує ареал диких тварин і може привести до ерозії ґрунту.
-Використання добрив забруднює ріки і озера (наприклад, мертва зона на узбережжі Мексиканської затоки створена азотними добривами).
-Пестициди порушають харчовий ланцюжок і значно скорочують популяції комах, птахів і ссавців, забруднюють водний стік.
-Монокультурне сільське господарство сприйнятливіше до масивного неврожаю через хвороби.
-Інтенсивне тваринництво, при якому тварин тримають весь час у дуже тісних приміщеннях надзвичайно жорстоке.

Залишити відповідь