історія зі щасливим продовженням
Все починається з мрії. Дитячої мрії про великого сильного друга, який викликає неймовірне захоплення, зустріч з ним змушує швидше битися серце. І понад усе хочеться взаємності. Все починається з великих кінських очей, в яких віддзеркалюється невідомий світ і ми самі – зовсім маленькі. Дивлячись у них, дитина ні на мить не сумнівається, що перед нею розумна і добра істота. За словами американського психолога Ерика Берна: «Маленькі діти (доки вони вільні від впливу) володіють природною здатністю до істинної близькості». Що змушує їх змінюватися, коли вони трохи подорослішають? І вже не шукати близькості, замінюючи її різноманітними іграми, ритуалами, проведенням часу.
Чому саме кінь здатний допомогти людині вилікувати духовні і тілесні недуги та досягти гармонії в одному випадку, або ж пробудити в ній ниці і нікчемні почуття та якості: жорстокість, бажання стверджуватися за рахунок іншого та насолоду від відчуття влади? Про це розмова з засновницею Школи “Horse friends” (“Коні-друзі”) Оленою Молчановою. У Школі давно відмовилися від верхової їзди, адже “на друзях не їздять”, і вчать будувати рівноправні стосунки, які ґрунтуються на взаємній повазі і довірі. Її мета – щасливий, гармонійно розвинений кінь, поруч з яким духовно росте і вдосконалюється людина.
Фіалка, Меридіан, Паз… Коні, яким пощастило. У кожного з них своя історія стосунків з людьми, в якій на зміну жорстокості прийшла любов. Історія зі щасливим продовженням.
Отже чому саме коні? Чи справді вони належать до найрозумніших істот планети? Люди звикли визначати рівень розвитку живих істот відносно себе, позиціонуючи себе, як найрозумніших. Разом з тим, істоти, мозок яких розміром з головку сірника, здатні до вражаючих дій. Тому порівнювати різні види варто обережно, адже кожен з них ідеально пристосований до тих умов, в яких утворився. Чимало вчених вже почали відходити від антропоцентричного мислення, яке тривалий час вважалося єдино правильним.
Щодо коня, то структура його особистості багато в чому подібна до людської, і це допомагає встановленню стосунків. Разом з тим, це зовсім інша розумна істота, і щоб з нею подружитися, потрібно мати уявлення про те, як вона сприймає світ. Коні можуть спілкуватися за допомогою емпатії – сприйняття (читання) і передачі почуттів і образів, рівень їх співпереживання надзвичайно високий. Вони здатні, у буквальному сенсі цього слова, “прочитати” людину. Беручись виховувати коня, людина повинна навчитися випромінювати позитивні емоції, поруч з конем потрібно постійно думати, аналізувати свої і його дії. Він може навчити людину емпатії. Спілкуючись з кіньми починаєш значно краще відчувати і розуміти людей. Коні, так само, як і маленькі діти, вражаюче відкриті і готові дружити. Навіть ті, що все життя провели у спорті, коли потрапляють у сприятливі умови, швидко пробачають людям, йдуть на контакт, починають довіряти.
Кінь володіє надзвичайно високим рівнем інтелекту, повноцінним логічним мисленням, здатністю приймати нестандартні рішення, сприймати абстрактні поняття. Його можна навчити говорити, читати і рахувати, причому не якогось одного, особливо обдарованого, а будь-якого. Правда, «розмовляти» він зможе не голосом, а, скажімо, за допомогою копит, але це будуть звичайні слова тієї мови, якій людина буде його вчити.
Ці навички не потрібні для виживання у природі. Навіщо їх розвивати?
У сучасному світі, заселеному людьми, коні вже не можуть жити так, як їм призначено природою. Колись вони проходили в день близько 30 кілометрів, кожен новий світанок зустрічаючи в новому місці і отримуючи свіжі враження. Умови, в яких живуть коні зараз, не дозволяють їм повноцінно розвиватися. Єдине можливе джерело інформації – людина. Займаючись за методикою нашої Школи можна компенсувати цю недостачу інформації і забезпечити коневі розумовий і фізичний розвиток. У першу чергу коня вчать спілкуватися, довіряти своєму вчителю, розуміти його. Завдяки простим вправам між учнем і вчителем встановлюється контакт і взаєморозуміння. Кінь розкриває свій величезний розумовий потенціал і вчиться його використовувати.
Якщо ж ми відкриємо підручник з верхової їзди, то прочитаємо, що в коня є лише рефлекси. Насправді, у кінному спорті людина не звертається до розуму коня, а задіює лише рефлекторику. Зокрема страх і рефлекторне бажання уникнути больового подразника.
Навколо стосунків коней з людьми найбільша кількість міфів. Здебільшого про сміливого вершника і вірного коня. Від людей, які захоплюються верховою їздою, ми нерідко можемо почути: “Їздити верхи це в природі людини” або: “Мій кінь любить, коли я на ньому їжджу”…
Насправді, далеко не в кожної людини в природі завдавати болю іншій істоті і вважати це нормою. Під час верхової їзди кінь, у якого в роті травмуюче залізо, а спина від природи не пристосована до ваги вершника, відчуває, як мінімум дискомфорт, а частіше за все – нестерпний біль. Травми накопичується, зрештою, кінь перетворюється на інваліда. Це лише питання часу. Насправді, іноді коні радіють спілкуванню з вершниками. Не дивно, адже істота, яка майже цілу добу проводить сама у тісному стійлі, отримує можливість хоч якось втамувати свій емоційний голод.
Давайте розглянемо, як впливає заняття кінним спортом чи верховою їздою на особистість дитини. Прослідкуємо шлях від дитячої мрії про дружбу з конем до реальності.
Кожен приходить до коня, шукаючи спілкування, бажаючи задовольнити свій почуттєвий голод. Тільки одні йдуть шляхом дружби, встановлення справжньої близькості, відкриваючись перед іншою істотою, інші шукають задоволення своїх скороминущих бажань. Всі діти здатні до вияву почуттів і відкриті для них, вже потім, під впливом різних обставин, людина, часто несвідомо, починає заміняти їх задоволенням своїх потреб. Верхова їзда виховує у дитині споживача, який впевнений, що кінь щось йому винен, почуття зверхності, байдужість до чужих потреб і бажань, емоційну глухоту. Це ставлення переноситься і на людей. Звичайно, зовсім не обов’язково, що дитина, яка одного разу проїхалась верхи на коні з міського прокату стане жорстокою і нечутливою до чужого болю. Але і позитивного в тому, що інша жива істота просто стає засобом, предметом розваги немає. Перетворюючи коней на засіб, люди втрачають величезний виховний потенціал, закладений у цих істотах.
Ви боретеся з кінним спортом?
Ми показуємо, що є інший шлях.
Що являє собою ваша Школа? Які вона ставить задачі і як їх вирішує?
Наша мета – об’єднати людей для спільної творчої діяльності, яка сприяє відновленню, збереженню та зміцненню духовного і фізичного здоров’я, ефективному розвитку моральних, інтелектуальних і фізичних якостей людини, формуванню усвідомленої спрямованості до гармонійних стосунків між людьми і кіньми. Виконуючи ці задачі, ми паралельно сприяємо розвитку якостей особистості, які потрібні для досягнення успіху в житті, розкриттю індивідуальних здібностей кожного учня.
Ми створюємо школу дружби та розвитку. Коні і люди вчаться взаємодіяти на основі довіри і взаємної поваги. В основі всього лежить виховання у людини самоповаги. Той, хто не поважає себе, не може ставитися з повагою до іншої істоти, неважливо, коня чи людини. Більше того, таку людину не буде поважати кінь, який дуже чітко і швидко визначає наш психологічний і емоційний стан. Отже, не зверхність, яка часто є ознакою слабкості і заниженої самооцінки, а повага до себе і оточуючих.
Зараз ми проводимо заняття на базі кінноспортивної школи “Авангард” (поблизу Київського іподрому). У конюшнях “Авангарду” живуть наші коні Меридіан, Паз та Фіалка. Щоб поспілкуватися з ними, сюди приїздять кияни і гості з інших міст. Серед учнів ті, в кого вже є кінь, і ті, хто усвідомлено готуються до здійснення своєї мрії, і ті, хто найближчим часом з тих чи інших обставин не готові взяти на себе цю величезну відповідальність, але мають велике бажання дружити з кіньми. Форми навчання різноманітні: індивідуальні і групові заняття, лекції, семінари, також є віртуальна Школа, яка об’єднує однодумців. Більше можна довідатися на нашому сайті в Інтернеті: http://ecole.pp.net.ua.
А як проходять заняття?
Учні Школи це і коні, і діти, і дорослі. Всі вони різні, тому відбувається дуже жорстка індивідуалізація. Для когось досягнення – відкрити рот поруч з конем, намагаючись щось йому сказати або торкнутися – і ми його в цьому підтримуємо. Іншого практично відразу залишаємо наодинці. Все, я повторюю, дуже індивідуально. Немає і не може бути єдиного плану. Все залежить від того, наскільки багато проблем у дитини, як і у дорослого. Насправді для мене майже не існує різниці між дорослим і дитиною. Просто у другому випадку потрібно трохи більше стежити за безпекою. Нашому наймолодшому “учню” щойно виповнилося 9 місяців, він спілкувався з кіньми, сидячи на руках у тата. Заняттям це, звичайно, рано називати, поки що це знайомство. Повноцінне заняття проводимо з дітьми від чотирьох років. Які етапи очного навчання?
Спочатку учень займається з конем, вихованим у Школі, який навчений тим елементам, які його просять виконати. Так людина вчиться взаємодіяти з іншою живою істотою. Так би мовити, вчиться “не псувати коня”. На другому етапі того ж таки вихованого коня учень намагається навчити чомусь новому, що той ще не вміє. І третій етап – навчання ще не вихованого коня, встановлення стосунків “з нуля”.
Чому в Школі навчається кінь?
Завдяки виконанню спеціальних вправ (елементів) кінь і людина вчаться розуміти один одного. Але елементи не повинні бути самоціллю, вони лише служать для інтелектуального і фізичного розвитку коня. А головне – стосунки. В цьому діалозі перед обома друзями відкриваються абсолютно нові горизонти для самовдосконалення. Тут важко сказати, хто вчиться більше.
Розвиваючи в лошаті цікавість і сміливість по відношенню до навколишнього світу, даючи можливість отримувати нові враження, слід пам’ятати, що надзвичайно розвинена істота вимагає від людини іншого підходу. Доведеться переконливо пояснювати, бути цікавим і значущим.
Кінь росте й розвивається, розумнішає. І людині, навіть успішній і самодостатній, щоб не відставати від нього теж необхідно постійно рости й вдосконалюватися. Виростити і виховати коня з творчим підходом до життя, вільного і адекватного, адаптованого до спілкування у нашому світі – надзвичайно захопливе завдання для сучасної людини.
Отже, кінь, вихований вільним від дитинства, навряд чи стане зручним спортивним снарядом у зрілому віці?
Це не так. На жаль, примусити можна кого завгодно. Справа в тому, що кінь, вихований у Школі дуже дорогий, його просто немає сенсу використовувати у спорті.
Чи багато зараз у Школі учнів, послідовників? Які риси властиві цим людям?
Небагато. Справжніх небагато. Ми не женемося за кількістю. Зате географія від Іспанії до Таїланду. А головні риси – відданість коневі, бажання дружити з ним, визнання в ньому, як мінімум, рівної істоти.
Чимало людей на словах з цим погоджується, що заважає перейти від слів до дій?
Найважливіше – наполегливість і бажання, якщо ці якості є, людина отримує можливість навчитися розуміти коня. Дружба це довготривала і кропітка щоденна праця, багато хто, зрозумівши наскільки потрібно багато трудитися, відступають. Йдеться про те, що людина повністю бере на себе відповідальність за іншу живу істоту. До того ж, якісне правильне утримання дуже дороге і потребує дуже багато часу. Наша Школа – хороший вихід для тих, хто любить коней і хоче з ними спілкуватися, але не планує ставати коневласником.
Отже дружити з конем потрібно вчитися? І щоб побудувати стосунки людина повинна чимало працювати над собою?
Інколи трапляються люди, які володіють необхідним набором якостей, потрібних для дружби з конем і здатні до постійного самовдосконалення, яким нічого не потрібно змінювати в собі і їм дуже легко вдається встановлювати стосунки з кіньми… Але це рідкість.
Для того, щоб навчати коня, не зашкодивши його здоров’ю, людина повинна володіти цілим комплексом знань. Годування і утримання, догляд за копитами і психологія, історія і філософія – всі ці науки учитель повинен опанувати сам. І крім того, досконало знати анатомію і фізіологію коня, біомеханіку його рухів, біохімію м’язевої діяльності, фізіологію вищої нервової діяльності, психологію коня та інші суміжні науки. І не просто засвоїти теорію, а знати і розуміти, і, головне, бачити, як все це працює на живому коневі, який рухається або грається. Щоб не зашкодити, не зруйнувати здоров’я, вчасно помітити симптоми проблем.
Можливо тому чимало людей, з’ясувавши, що магічного способу швидкого встановлення контакту з конем Школа не пропонує, розчаровуються і йдуть…
Це їх вибір. Секрет простий: хочеш отримати серце коня – віддай своє.
Останнім часом іппотерапія – лікування верховою їздою, набуває все більшої популярності. Вважається, що вона позитивно впливає на здоров’я дитини.
Те, що лікує саме їзда верхи не доведено. Ми вже торкнулися того, як вона впливає на особистість. На мою думку, лікує спілкування. Саме дружба з конем допомагає людині розкритися, навчитися поважати себе та інших, а згодом і покращити свій духовний і фізичний стан.
Ваші плани на майбутнє. Мабуть, це ідеальна конюшня?
Точніше, “маленька країна”, де люди і коні можуть бути щасливими, розуміючими і зрозумілими один одному, не закомплексованими і неповноцінними, а цілісними і гармонійними.
Олена Гаран
