19 липня 2016 року у селі Копили Полтавського району в рамках семінару “Кращі практики самоврядування. Демократія участі” відбулося обговорення на тему «Світовий досвід впровадження Ініціативи Прозорості Видобувних Галузей (ІПВГ) та управління доходами видобувної галузі».
Представники органів місцевого самоврядування та громадських організацій Кременчуцького, Чутівського, Полтавського, Новосанжарського, Решетилівського районів, міст Миргород та Полтава обговорили можливості, які відкриває міжнародний стандарт ІПВГ та можливу зміну підходів до управління доходами від видобування корисних копалин в Україні.
В багатьох державах створені суверенні фонди добробуту СФБ (Sovereign wealth fund), сукупні активи яких на даний час уже перевищують 7 трлн дол., що майже дорівнює третині ВВП США.
Головними завданнями таких інституцій є підтримка стабільності національної економіки, запобігання негативним проявам кон’юнктури ринку та акумулювання коштів для наступних поколінь. Як показує досвід вищеназваних країн, більшою чи меншою мірою такі фонди виконують ці функції, гарантуючи додаткові стимули розвитку національним економікам і більшу соціальну захищеність населення на даний час та у майбутньому. Але за умови, якщо парламенти і уряди країн жорстко обмежені в своєму втручанні у діяльність фондів.
Особливості створення і функціонування зазначених фондів є відмінними в різних країнах, однак існують загальні принципи, затверджені у 2008 р. Міжнародною робочою групою з суверенних фондів добробуту.
Їх назвали “принципами Сантьяго” і вони спираються на основоположні цілі:
1. Прозора і стабільна структура управління, яка передбачає належні операційний контроль, управління ризиками та підзвітність;
2. Дотримання всіх чинних нормативних вимог, зокрема щодо розкриття інформації, в тих країнах, де СФБ здійснюють інвестиції;
3. Гарантування, що СФБ інвестують з урахуванням економічного і фінансового ризику, а також міркувань прибутковості;
4. Сприяння підтримці стабільності глобальної фінансової системи і вільного потоку капіталу та інвестицій.
Приклади управління СФБ в різних країнах
Норвегія
Найзаможнішим у світі вважається Державний пенсійний фонд Норвегії, активи якого перевищили у 2012 р. позначку в 700 млрд дол. при населенні країни всього близько 5 млн осіб. Фонд функціонує з 1990 р. і, поза сумнівом, зможе забезпечити довгострокову фінансову віддачу навіть після повного зникнення нафтових прибутків.
Успішністю свого функціонування норвезький фонд значною мірою завдячує ефективній системі управління, незалежній від поточних політичних впливів і потреб норвезького уряду. А також прозорій звітності — всі трансакції фонду практично в режимі онлайн розміщуються на доступному всім громадянам сайті фонду.
Державному пенсійному фонду Норвегії законодавчо заборонено витрачати кошти, що напряму надходять від видобувного сектора. Щорічний обсяг витрат може становити не більш як 4% від інвестиційних прибутків фонду, хоча і ця цифра вражає — у 2012 р. обсяг дозволених витрат сягнув майже 3 млрд дол.
Азербайджан
Державний нафтовий фонд Республіки Азербайджан є єдиним прикладом створення і функціонування відокремленої від держави фінансової інституції для збору та управління надходженнями від видобутку вуглеводнів на пострадянському просторі. Утворений як інструмент для адміністрування додаткових доходів від видобутку нафти, він поступово збільшувався в міру зміни динаміки прибутків держави від нафтовидобутку, перш за все укладеної угоди про розподіл продукції (УРП) — “угоди сторіччя” — в 1994 р. з розробки родовища Азері—Чираг—Гюнешлі.
На сьогодні азербайджанський фонд управляє активами в 34,2 млрд дол., має високу динаміку зростання і до 2020 р. може акумулювати понад 100 млрд дол. Фонд є прямим отримувачем платежів від вуглеводневого сектора, частину з яких потім перераховує до державного бюджету відповідно до щорічних рішень про так званий бюджетний трансферт, які приймає уряд.
Динаміка зростання фонду в останні роки супроводжувалася також значним збільшенням обсягів бюджетних трансфертів. Попри рекомендації світових фінансових інституцій про необхідність обмежити фінансові вливання з фонду на рівні 5,9 млрд дол., у державний бюджет Азербайджану в останні роки перераховувалося щороку більш як по 10 млрд долл. В 2013 році “вливання” становило близько 14 млрд дол.
Наслідком стало перевищення державних інвестицій над приватними і корпоративними, зростання залежності бюджету від нафтових надходжень, що в економічних колах називають “голландською хворобою”. Рецептом від неї називають посилення незалежності фонду, законодавче врегулювання максимального обсягу бюджетних трансфертів і оздоровлення бюджетного планування за рахунок скорочення витрат на галузі, що не формують доданої економічної вартості, — завдання, які можна вирішити лише в державі з функціонуючою системою стримувань і противаг як способу організації влади.
Росія і Казахстан
Російський і казахський фонди не мають такого ступеня незалежності, як фонд Норвегії або бодай Азербайджану, і напряму управляються державними установами, зокрема, міністерствами фінансів. У РФ існує два фонди: резервний і добробуту, за змістом і за призначенням різні, але однаково в ручному режимі скеровані на забезпечення поточних потреб уряду, а не на довгостроковий сталий розвиток.
На функціонування так званих фондів добробуту РФ і Казахстану надзвичайний вплив мають поточна ситуація в національній економіці та політика керівників держави. У цих державах надходження від вуглеводневого сектора спочатку використовуються на фінансування поточних потреб бюджету, а надлишки, якщо вони залишаються, йдуть на поповнення фондів. Відповідно, спустошуючим є вплив нераціональної урядової політики, як це має місце в Росії, де після кризи 2009 р. кошти фонду почали використовуватися не у законодавчо закріплених обсягах, а за окремими рішеннями уряду, а інформація про трансакції перестала публікуватися. Саме завдяки фондам і Російська Федерація, і Казахстан змогли достатньо легко пройти через фінансову кризу 2009 р., яка так боляче вдарила по більшості країн, зокрема по Україні.
Матеріал підготовлено ГО «Полтавська філія Суспільної служби України» у рамках реалізації субгранту USAID проекту «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження» у частині надання допомоги в реалізації компоненту «Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в Україні». Проект «ЗМФІ-ІІ» реалізується Інститутом бюджету та соціально-економічних досліджень (ІБСЕД).
