Дев’ять документальних фільмів молодих авторів презентували у Полтаві вечері 24 грудня.
Це робити аматорів, але майже на всіх стадіях створення їх супроводжували професійні викладачі. Саме вони з липня нинішнього року вели заняття у Полтаві в Школі документальних фільмів ДОК.орінно. Прем’єри у приміщенні Містохаб стали фінальним акордом багатомісячного навчання.
Одна із викладачок – Ірина Гарець – сказала, що хоча відбувався відбір на навчання, практично нікому не відмовили, а до авторів було прохання – «знімати те, що їх турбує, якоїсь спеціальної теми не вимагалось».
І все ж тема нинішньої війни звучала у більшості фільмів. Щоправда, молоді документалісти обрали креативні та навіть несподівані підходи.
Наприклад, Вероніка Завертайлова свою героїню Юля знайшла в Instagram. Юля дізналась, що вагітна у перші дні війни. І такий збіг змусив її серйозно замислитися щодо доцільності майбутнього материнства. Власне тому фільм називається «Вибір».
«Коли почалась війна, я у якийсь момент подумало, що можу бути вагітною. І у мене це викликало дикий страх …у цих реаліях, – розповіла авторка фільму Вероніка Завертайлова. – Я зацікавилась: що у такий момент робить жінка? Мені хотілось дізнатись саме про таку історію – перш за все для себе, і потім розповісти іншим».
На прем’єру фільму Юля завітала разом зі своєю донечкою-немовлятком. По завершення перегляду вона разом із глядачами активно аплодувала авторці фільму. Такою була реакція публіки після перегляду кожного документального фільму.
Ярослав Шевченко представив історії двох героїв, які ніколи не зустрічалися: чоловік, який з дитинства вчить птахів-пересмішників відтворювати певні звуки та дівчини, яка у рідному Маріуполі була налякана птахами, що за кілька тижнів російської агресії навчилися відтворювати звуки ракет і бомб.
«Я не хотів зробити цю історію саме про війну, – сказав Ярослав Шевченко, – Я хотів її зробити про людей, про те чим вони займаються, коли на вулиці капець».
У фільмі «Аналог і я» Кості Калюжного також два герої. Вони чоловіки: молодий захопився фотографією, що знімають на плівку, а його набагато старший колега опанував цифрове фото.
«Я хотів, щоб глядач відчув – іноді певні речі, що, як нам здається, вмирають, для багатьох людей мають цінність, – сказав Костя Калюжний, – Зміни завжди нас переслідують, і треба бути готовими адаптуватись».
За прем’єрою одного з фільмів ретельно стежила особлива група: учасники гуртка «Юний журналіст» на чолі з її керівником Іриною Синягівською. Вони були героями цього фільму, який створила колишня вихованка гуртка Влада Дудник.
«У мене такий посмак від всього, що я тут продивилася, – сказала Ірина Синягівська. – У мене гордість, що це моя випускниця, за те, що її у мене перейняли професіонали».
Викладачка проєкту Надія Миколаєнко розповіла, що під час створення фільмів студенти мали повну свободу, і вони «працювали прекрасно».
Викладачка Олена Високолян вважає, що роботи студентів уже можна назвати документальними історіями. «Цінності неформальної освіти дуже важливі, особливо під час війни, – сказала пані Олена. – За пів року ми можемо навчити основам усіх, хто має бажання».
Ірина Гарець згадує, що можливо найважче було навчити студентів уникати кліше. «Ми вчили їх шукати нову сучасну мову, ту що може зачепити й молодь, і старший вік: не універсальну, а свою – більш сучасну», – сказала пані Ірина.
Після перегляду фільмів відбувся обмін думками. Зокрема, організатори Школи звернулись до глядачів зі запитанням – чи зацікавлять роботи молодих українців іноземну аудиторію? Загальна відповідь була позитивною.
Фільми мають українські та англійські субтитри, адже організатори планують їх розповсюдження в Україні та за кордоном. Про це розповіла Ганна Кіященко – голова Полтавської філії Суспільної служби України. Ця організація координувала Школу документальних фільмів ДОК.орінно у межах проєкту «Документування історій сьогодення. Збереження Театру сучасного діалогу в Полтаві».
«Театр був створений у 2015 році, – сказала Ганна Кіященко. – У нас всі вистави документальні. Ми нічого не видумуємо. Беремо справжні історії та ставимо на сцені. Школа – це продовження такої діяльності».
Проект «Документування історій сьогодення. Збереження Театру сучасного діалогу в Полтаві» червень – грудень, в рамках Партнерства Rapid Response Fund з Danish Cultural Institute in Estonia, Latvia and Lithuania за підтримки Фонду New Democracy Fund
