За роки навчання на ветеринарному факультеті я зрозуміла, що ветеринар – це не той, хто лікує тварин, а той, хто обслуговує шлунок людства.
Я сама вегетаріанка. Це мій вибір, оскільки я не хочу бути причетною до жорстокості тваринної промисловості.
Економічно розвинені країни Європи за відсутності пасовищ і вигулів перейшли на безжалісний “інтенсивний” процес вирощування тварин з максимальним отриманням продукції тваринного походження. Це означає, що наприклад, теля всі 11 місяців свого існування (якщо з нього хочуть отримати яловичину) або 14 тижнів (якщо мета – телятина) проводить у тісній клітці, прив’язане головою до годівниці і зафіксоване так, щоб не мати змогу задовольнити патологічну потребу лизухи (через те що телят одразу відлучають від матерів, у них невгамований інстинкт смоктання; тварини лижуть, гризуть і ковтають різні предмети, відмовляються від корму), не бачачи сонячного світла, а в кінці отримує жахливу і болісну смерть. Не зважаючи на економічну кризу, цей технологічний процес поступово запроваджується і в Україні.
З такими чудовими природно-географічними даними України 80% урожаю овочевих культур іде на корм тваринам. При чому тваринна промисловість порівняно з рослинною вважається в 16 разів збитковішою!
З тваринною продукцією розповсюджуються такі небезпечні зооантропічні захворювання, як губчаста енцефалопатія, сибірка, ящур, токсикоінфекції, цистицеркоз, трихінельоз.
Значна частина державного бюджету іде на забезпечення повноцінного функціонування цієї галузі.
Я розумію, що неможливо навіть уявити одночасну відмову всього населення України від споживання м’язевої тканини і перехід на рослинну їжу. Але все-таки думаю, що Україна має робити більший уклін на рослинництво (наприклад, з метою експорту) і не орієнтуватися в питаннях сільського господарства на обділені природними ресурсами країни Західної Європи.
Беручи до уваги постійний ріст населення і постійне зменшення природних ресурсів нашої планети, я вважаю, що нам просто необхідний розвиток і запровадження нових технологій.
Не розумію, що викликає настільки жахливу реакцію людей на позначку “ГМО” на упаковках продуктів. Продукт одразу ж повертається покупцем на прилавок з тривогою і відразою.
Генетика таїть в собі безліч неймовірних можливостей. Один ген, що штучно внесений до генотипу тієї чи іншої рослини, може якісно змінити такі властивості, як урожайність, поживність, стійкість до шкідників, вимогливість до субстрату, клімату тощо. В перспективі отримання рослинних білків, найбільш повноцінних і задовольняючих усі потреби людини, що дозволить відмовитися від тваринної промисловості.
Звичайно, маніпуляції з генами можуть мати і небезпечні (непередбачені) наслідки. Для запобігання цьому необхідно спрямовувати кошти бюджету на розвиток науки, проведення досліджень у цій галузі.
Олена Сахарова: студентка 5 курсу факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії
