Юний талановитий поет Сашко Ларентьєв, який понад 10 років бореться зі складною патологією серця, не залишився з бідою сам на сам. Благодійним звітним концертом «Моє ім’я» його підтримала обласна організація Національ-ної спілки письменників України, а саме її молодіжний підрозділ – літературна студія «Полтавські джерела».
Приводом для виступу став скромний ювілей, який відзначили молоді автори. П’ять років тому вперше відбувся обласний фестиваль-конкурс «Поетичні зорі – 2004». Ініціатором такого масштабного проекту стали Олена Гаран, Сергій Осока, тодішній керівник регіонального осередку НСПУ Микола Костенко. Проект підтримало Головне управління інформації і внутрішньої політики ОДА, а з 2006 – і обласне управління культури. Дебютні поетичні змагання зібрали під своїм сузір’ям близько двох сотень юних талановитих полтавців. За сприяння Головного управління інформації і внутрішньої політики кращі твори конкурсантів побачили світ – обласне керівництво допомогло видати збірку.
У 2006 «Поетичні зорі» вдруге і востаннє зібрали у спільне сузір’я таланти Полтавщини. Бо вже у 2007 році конкурс отримав нове ім’я – «Собори душ своїх бережіть» і збагатився на ще одну номінацію – «кращий прозовий твір». Проведення його присвятили пам’яті майстра великого жанру Олеся Терентійовича Гончара, чиє життя тісно пов’язане з нашим краєм. Аби наблизитися до розуміння цієї постаті, осягнути значення залишеного Гончарем літературного спадку, переможців нагороджували у селі Суха Кобеляцького району, де Олесь Терентійович полюбляв зустрічати зелені свята. Ніби рідних, приймала тут молодих майстрів пера директор музею Гончара в Сухій Тетяна Владиславівна Бондаревська.
У 2008-2009 роках вихованці літстудії, пере-можці і лауреати конкурсу ступили на вищий щабель. Вони створили «Острови» – саме таку назву отримав альманах з їхніми творами. На разі світ побачило дві книги. Перша – складалася винятково з поезій, на сторінках другої поряд з віршованим словом замайоріли і прозові твори. Вихід «Островів» не був би можливий без допомоги друзів і партнерів. Це студентський і викладацький колектив Полтавського Націо-нального педагогічного університету ім. В.Г Ко-роленка, колектив Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників ім. М. Остроградського, згадувані вже обласне управління культури, очолюване Володимиром Годзенком та Головне управління інформації та внутрішньої політики під керів-ництвом Олега Пустовгара. З 2006 року до роботи з молоддю долучився літконсультант студії – письменник і досвідчений редактор Павло Сторо-женко.
Але саме на початку, у 2004 році, твори Олександра Лаврентьєва неабияк подивували членів журі того самого, першого, обласного конкурсу «Поетичні зорі». П’ятикласник Сашко підкорив суворих поціновувачів мистецтва слова своїми світлими, простими, і в той самий час зрілими для його віку творами. Зрозуміло, що тоді, у 2004 він став переможцем у молодшій віковій групі. Олександр активно брав участь в усіх заходах, які готувала обласна організація Національної спілки письменників, а особливо літстудія.
Тож організатори концерту, молоді письмен-ники, сподівалися, що зможуть побачити колегу на святкуванні цієї дати: незначної в контексті історії, але визначальної для їх творчого старту. Втім не судилося. Адже саме на час проведення концерту Сашко був далеко від рідного краю, у Москві, де він змушений лікуватися. Адже в Україні немає необхідного обладнання для проведення складної операції. Не отримує він належної підтримки і від чиновників. Щодня перебування Сашка у клініці потребує значних коштів, а щоб зробити йому операцію потрібно кілька мільйонів російських рублів.
Зробити свій скромний внесок у велику справу, допомогти Сашкові швидше стати на ноги, спробували полтавські письменники. Концерт поєднав усіх тих, хто за п’ять років, відколи стартував конкурс, встиг засвітитися на літературному обрії Полтавщини. Це Вікторія Кіченко, яка нещодавно видала свою збірку «Заповідник душі», а у 2004 її відзначили за кращу добірку російськомовної поезії. Це і Євгенія Найчук – абсолютний переможець 2004 року, поетка з оригінальним світоглядом і яскравами віршами. А ще Юлія Манойленко, чиї твори ніжні і натхненні як сама природа, і тужливі, як осінній дощ і клич відлітаючих журавлів. Це і наймолодші митці, які долучилися до творчої спільноти лише 2009 року – Олена Бунецька, Владислав Могилат, Мирослава Войтенко, Ірина Макаренко.
Усі разом вони зуміли сплести різнобарвну, але неподільну, мережану канву і донести до глядачів головну думку заходу: надзвичайно важливо об’єднати зусилля для відповідальної справи, для допомоги Другові з великої літери. Бо у той час, коли політики захоплені перед-виборчою гонитвою, а можновладці латають дірки у кошторисах, або ж лобіюють власні справи, людина запросто може лишитися наодинці із власними страхами і проблемами. І ось тут найголовніше виявити людяність, показати небайдужість і простягнути руку помочі такій само як ти людині.
Під час свого заходу поети зібрали небагато – три тисячі п’ятсот гривень. Але їхній голос почули, громада більше дізналася про потребу Сашка. Кошти збирали кілька факультетів Полтавського педуніверситету, який надав приміщення для виступу. П’ятиріччя обласного конкурсу стало чи не першим кроком на шляху до свята життя.
Збір коштів поети не завершили: і надалі вони будуть усіляко акцентувати увагу на Сашковій долі. Аби його ім’я із ще більшою силою засяяло серед юних митців Полтавщини.
На концерт був запрошений преосвященний Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський Української Автокефальної Православної Церкви. Він благословив добре починання і закликав присутніх молитися за одужання Олександра.
«Кошти для лікування дуже потрібні, бо без них нині хворому навіть води не подадуть. Але невимірно важливішою є молитва за недужого, – сказав у своєму слові владика Афанасій. – То ж нехай кожен із вас сьогодні, завтра, в інші дні зайде до храму, запалить свічку, щиро помолиться за Сашка до Господа, до Богородиці, до святих. Ваша любов об’єднає молитву кожного в одну, палку, сильну, яку ангели донесуть до престолу Божого і Господь змилується над Сашком і дарує йому здоров’я. Ваша молитва на благодатних крилах любові долетить до холодної Москви в лікарняну палату і обгорне хлопця теплом. Адже маленькі джерельця любові зливаються у велику ріку любові, яка долає будь-яке зло».
Одужуй, Олександре! Нехай слова із твого вірша: «Хворобу зупиню і прожену зневіру, Бо сильний духом я і скиглити не звик» будуть для тебе девізом одужання.
Олена Задорожна
Для бажаючих допомогти Сашкові
р/р 4405885014613712
на ім’я Тарасіної Ольги Владиславівни,
а у вільно конвертованій валюті —
на рахунок 4405885014613704
(обидва в «Приватбанку»).
