Більшість серйозних дослідників вважає, що людство нині переживає чергову кризу і вже протягом одного-двох наступних поколінь стане зрозуміло чим вона закінчиться. Або розпадом цивілізації, або її трансформацією в нову якість.
Чи не найголовнішим чинником глобальної кризи є дезінтелектуалізація суспільства і масова некомпетентність, які наче ракова пухлина проникають в усі пори нашого життя.
Автор відомої праці “Принцип Пітера” канад-ський професор Лоуренс Пітер вважає, що в основі системи, яка спонукає індивіда підніматися на свій рівень некомпетентності, знаходяться певні світоглядні настанови, що панують у масовій свідомості.
По-перше, людині, яка легко й із задоволенням справляється зі своєю роботою на певному рівні, доцільно піднятись на вищий рівень, щоб вона працювала з більшим напруженням.
По-друге, чим вище знаходиться людина в соціальній ієрархії, тим успішніше її життя, тим більшої пошани вона заслуговує, тим вищий її соціальний статус і авторитет, врешті-решт – тим вона щасливіша.
По-третє, за наявності певних здібностей і відповідної підготовки, будь-яка людина може успішно займатись будь-якою діяльністю.
Прагнення кожної людини піднятися на вершину соціальної ієрархії – річ природна і корисна для процвітання суспільства.
Проте є поважні підстави стверджувати, що вищевикладені положення є облудними і що саме вони фактично запускають у дію руйнівний механізм тотальної некомпетентності.
Для кожної людини існує діяльність, яка відповідає її внутрішній природі, яку людина може робити невимушено, ефективно і радісно. Це та “споріднена праця” Григорія Сковороди, яка розкриває в людині її божественну природу і приносить їй щастя та спасіння.
Принцип Пітера припинить свою руйнівну дію і почнеться самоочищення організаційних структур від забруднення некомпетентністю як тільки наступні положення, що є цілком протилежні духу нинішньої цивілізації, увійдуть у масову свідомість.
Людина має піднятися на той рівень, який відповідає її природі і на якому вона може займатися діяльністю, яку може робити з любов’ю і яка їй дається порівняно легко і невимушено – саме така праця приносить людині щастя і самореа-лізацію.
Істинний соціальний статус людини залежить не від її місця у формальній ієрархії, а від того, як добре вона виконує свою соціальну функцію.
Найкращих успіхів людина може досягнути лише у тій діяльності, яка відповідає її природі і функціональному призначенню в соціальному організмі.
Людина має прагнути не до вершин соціальної ієрархії, а до вершин майстерності у справі, до якої вона зроджена.
Яким же методом долати некомпетентність?
Лоуренс Пітер пропонує один метод: усвідомлення людиною власного рівня некомпетентності і відмова від просування нагору. Чому ж все-таки системи, в яких діє
принцип Пітера, ще якось існують, а не розпались внаслідок тотальної некомпетентності?
Тому, що в дію вступають додаткові, як правило, тіньові механізми (протекція, корупція, клани, які заважають просуванню компетентних на їхній рівень некомпетентності).
Однак все це деморалізує суспільство і руйнує його соціальну тканину. Яким чином можна визначити придатність людини до виконання тієї чи іншої соціальної функції?
Мова йде не про професію, а про вид діяльності в соціальному організмі, який охоплює цілий спектр професій і одночасно є складовою частиною кожної професії.
Ще далекі наші пращури виділяли чотири основні соціальні функції: пізнання світу; влада; господарювання; робота під зовнішнім керівництвом.
Усі функціональні підсистеми є членами єдиного цілісного організму, тому вони взаємозалежні, жодна з функціональних груп не є вищою або нижчою, якщо тільки вона добре виконує свою соціальну функцію.
В масовій свідомості належність до еліти визначається наявністю чисто зовнішніх ознак, перед-усім – влади і грошей. Натомість еліта означає краще, добірне. Отже, еліта – це група людей, яка найкраще відповідає виконанню певних функцій.
Передусім, йдеться про чотири базові соціальні функції: пізнання світу; державне керування і безпека; бізнес; робота за певною спеціальністю (професією).
Призначенням духовної еліти є осягнення
принципів буття, пізнання законів соціального розвитку, збереження і поширення духовності, знань, традицій, етичних норм.
Владна еліта має бути прикладом активного відстоювання національно-державних інтересів, цілеспрямованості, скромності, жертовності, її головне завдання – ефективне керування національним організмом, прийняття мудрих законів і забезпечення їх виконання.
Інші вимоги до бізнесової еліти – отримувати прибуток, дотримуватись державних законів і дбати про своїх працівників.
Вимоги до професійної еліти: виконання з гарантованою якістю та в гарантовані строки конкретної роботи – чи це хірургічна операція, чи журналістська стаття.
Обов’язковою умовою існування еліти є наявність дієвих механізмів добору. Історичні пам’ятки свідчать, що в давнину елітарний добір був значно вищого рівня, ніж тепер. Приблизно IV століття до Різдва Христова датується книга “Артхашастра”, в якій детально описані методи перевірки істинної сутності кандидатів на вищі державні посади.
Давні психологи виявили найсуттєвіше:
Людина-1 – може ефективно робити лише ті справи, які стали невід’ємною частиною її життєвого досвіду. Вона рідко виявляє ініціативу, яка виходить за межі цього досвіду. Вона може ефективно працювати лише в команді під розумним керівництвом.
Людина-2 – людина колективного досвіду. Це ерудит, здатний вчитися на чужих помилках і перемогах. Робота, що пов’язана нормами, інструкціями виконується швидко і якісно. Про-блеми виникають тоді, коли виникає необхідність у нестандартних рішеннях. Та порівняно з Людиною-1, цей тип людини енергійніший та ініціатив-ніший. Часто має сильні бажання і пристрасті, які нерідко виходять з-під контролю.
Людина-3 – людина розуму. Має здатність ефективно та надійно діяти у нестандартних си-туаціях. Вона, здебільшого, енергійна та іні-ціативна, має сильні бажання та пристрасті, які проте знаходяться під контролем розуму. Однак вона втрачає здатність виконувати багатократні однотипні операції – вони їй не цікаві.
Людина-4 – людина мудрості. Схильна бачити за видимими подіями їх невидимі причини, корені яких заховані в духовній та інформаційній сфері. Для неї не існує абсолютно нових ситуацій – є лише універсальні принципи, які реалізуються в конкретних ситуаціях.
Там, де Людина-3 прораховує результат, Людина-4 його вже знає інтуїтивно.
Феномен формування псевдоеліти сьогодні, за відсутності дієвих механізмів добору еліти, спостерігаємо, коли люди в силу різних обставин починають виконують невластиві їм функцій.
Натомість кожна функція відповідає одному з чотирьох основних рівнів соціальної ієрархії.
Базовий рівень складають Спеціалісти (“Люди кваліфікованої праці”) – це професіонали, експерти, майстри своєї справи.
Наступний, ієрархічно вищий рівень складають Підприємці (“Люди діла”), здатні організувати продуктивну взаємодію Спеціалістів.
Кшатрії (“Воїни, люди влади”) – політики, державні адміністратори, воєначальники.
Ще менше Брахманів (“Людей духу”), які осягають вічні, універсальні принципи буття і забезпечують взаємодію системи “нація” з – надсистемою людством, природою, Богом.
Що відбувається, коли Спеціаліст намагається виконувати функції Підприємця? Через якийсь час справа хиріє і розвалюється.
А якщо Підприємець починає виконувати роботу Кшатрія? Тоді розвалюється держава. Адже його функція – це ефективно працювати заради отримання прибутку. У Стародавньому Римі про таких говорили: “Бідним він приїхав у багату провінцію, багатим він виїхав з бідної провінції”.
Ще жалюгідніше видовище, коли на високий державний пост потрапляє Спеціаліст. Робота цього рівня настільки перевищує його розуміння, що він стає маріонеткою в руках свого оточення. Спроби перевиховати Спеціаліста на Кшатрія цілком безглузді – те саме, що робити з коня важковаговика скакуна.
Справжня еліта не може бути не компетентною.
Псевдоеліта намагається виконувати корисну роботу, принаймні її імітувати. Таким чином, псевдоеліта руйнує природний порядок і ослаблює національний організм, навіть якщо це робиться несвідомо.
Контреліта чинить зло свідомо. Те, що ми спостерігаємо навколо себе, не може бути наслідком лише стихійних процесів. Якщо добре придивитися, то за некомпетентністю псевдоеліти “стирчать вуха” контреліти – не принципово, вітчизняна вона чи іноземна.
Але вимирання народу, руйнування наукового, промислового і технологічного потенціалу, методичне винищення “середнього класу” – усе це наслідки діянь контреліти.
Тут не йдеться про загальновідому “теорію світової змови” в її вульгарному варіанті. Проте, все має свої причини…
17.11.2009
Ольга Калита, для УП
