Як відбувається процес пошуку та видобування вуглеводнів? Вимоги Стандарту Ініціативи прозорості видобувних галузей(ІПВГ) до звітності видобувних компаній та уряду. Законодавче регулювання процесу охорони навколишнього природного середовища та надр під час промислової розробки родовищ нафти і газу.
Про це йшлося на семінарі для журналістів Полтавської області «Ініціатива прозорості видобувних галузей(ІПВГ). Проблеми місцевих громад пов’язані з розвідкою та видобування вуглеводнів.»
Це перший семінар для журналістів після низки круглих столів, зустрічей, обговорень з представниками місцевої влади та громад в 12 районах області та семінарів для викладачів полтавських навчальних закладів, які готують фахівців для видобувної галузі. В семінарі взяли участь журналісти з дев’ятнадцяти ЗМІ Полтавщини, депутати та місцеві активісти.
На семінарі виступили експерти та фахівці нафтогазовидобувної галузі та ІПВГ.
Ганна Кіященко, голова Полтавської філії Суспільної служби України: «Наша організація за підтримки Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та проекту ЗМФІ-ІІ проводить широку інформаційну кампанію про Ініціативу прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в Україні та навчання для представників місцевих громад, громадських активістів, студентів, викладачів, журналістів щодо застосування Стандарту ІПВГ, вдосконалення бюджетного планування, використання отриманих доходів та реалізації соціально важливих проектів.
Наш проект спрямований також на аналіз проблем, пов’язаних з видобуванням нафти та газу на території Полтавської обл.., донесення цієї інформації до тих, хто приймає рішення на рівні держави, просування соціальної відповідальності видобувних компаній та реалізації відповідних проектів на територіях, де здійснюється видобуток корисних копалин».
Світлана Мізіна, експерт з комунікацій ІПВГ в Україні:
«Стандарт «Ініціативи прозорості видобувних галузей»(ІПВГ)впроваджує 51країна світу. Це не лише країни, що розвиваються, але й Велика Британія, США, Німеччина, Норвегія та багаті на ресурси країни: Казахстан, Азербайджан, та ін. На даний момент, Ініціативу підтримують більш ніж 90 великих нафтогазових і видобувних компаній, більш ніж 90 глобальних інвестиційних організацій з портфелем в управлінні понад 19 трлн доларів США.
Механізм дії стандарту – видобувні компанії публікують інформацію про кількість видобутих корисних копалин, платежі в бюджет та державним органам, а Уряд оприлюднює суми надходжень від видобувних компаній. Дані зіставляються щорічно в Національному звіті ІПВГ і супроводжуються міжнародною експертною оцінкою. Цей процес контролюється багатосторонньою групою зацікавлених осіб (БГЗО), яка складається з представників Уряду, видобувних компаній та громадськості. Забезпечення імплементації на міжнародному рівні здійснюється Міжнародним секретаріатом ІПВГ, управління здійснюється Правлінням ІПВГ.
Свій перший звіт Україна підготувала в кінці 2015 року за 2013 рік. Після його публікації були зроблені висновки та подальші кроки з впровадження ІПВГ в Україні.. Оскільки не всі компанії та державні органи готові добровільно розкривати данні про обсяг видобутку та платежі до бюджету, наразі підготовлений законопроект «Про розкриття інформації у видобувних галузях.
ІПВГ робить внесок у більш прозоре та ефективне управління природними ресурсами України з тим, аби захистити народний спадок, який уособлюють викопні багатства України; ця прозорість сприяє розвиткові демократії через більше залучення громадян до участі у справах загальнодержавного значення.
Імплементація стандартів ІПВГ(ЕІТІ) в Україні є ключовим інструментом підвищення прозорості платежів видобувних компаній до бюджету України та доходів уряду країни отриманих від діяльності галузі, що значною мірою сприятиме підвищенню громадського контролю за державним управлінням публічними фінансами та діяльністю підприємств видобувної галузі в країні.
Стандарт ІПВГ весь час удосконалюється. Тепер у річних звітах має описуватися вплив ІПВГ на управління природними ресурсами, хто такі кінцеві бенефіціарні (реальні) власники. Стандарт ІПВГ в редакції 2016р. встановлює обов’язковість розкриття країнами інформації про реальних власників не пізніше 1 січня 2020 року. До 1 січня 2017 року БГЗО має оприлюднити дорожню карту розкриття інформації про реальних власників. У Звіті має бути задокументована політика уряду щодо розкриття реальних власників та розкриті відомості про юридичних власників та належні їм частки.
Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик ініціював прийняття рішення про підготовку в 2016 році звітів ІПВГ відразу за два роки 2014 і 2015. Зараз незалежна аудиторська кампанія вже проводить роботу по збору даних для звітів, щоб опублікувати звіти до кінця цього року.
Антон Токарєв, начальник управління стратегії та розвитку Укргазвидобування розповів про угоди про розподіл продукції (УРП), геологічні ризики, інвестиції та економічну доцільність.:
« Державна компанія ПАТ «Укргазвидобування (УГВ) дійсно розглядає УРП та інші механізми залучення сторонніх інвестицій (наприклад, PEC- production enhancement contracts). Але аналіз показує, що УРП економічно доцільне тільки для виснажених родовищ або для родовищ на ранній стадії розробки (грінфілд), які є менш пріоритетними з точки зору стратегії УГВ. В таких випадках залучення сторонніх інвестицій може прискорити базову розвідку, пошук та розробку, та може сприяти усуненню геологічних ризиків на деяких площах. Ключовою вимогою до УРП є інвестиції в базову розвідку, пошук та розробку.
Представники міністерства ПЕК неодноразово заявляли про бажання вивести з УГВ на УРП основні великі родовища, наприклад Шебелинське, Тимофіївське, Яблунівське, Котелевське тощо, сумарний видобуток яких перевищує 50% видобутку УГВ. Оскільки газ з цих родовищ, як і весь газ виробництва УГВ, іде для потреб населення, намагання вивести ці родовища з УГВ дуже нагадують сумнозвісні корупційні схеми договорів про спільну діяльність (СД), які виводили газ для потреб населення на комерційні структури.
За часи розробки та експлуатації цих основних родовищ держава в особі УГВ вклала мільярди гривень в розвідку, пошук, розробку та експлуатацію. Намагання вивести ці родовища в УРП зараз виглядають як намагання отримати ресурс державних надр, без інвестицій в базову розвідку та розробку, так само, як виводилися свердловини в схеми СД.
Після приведення ціни на газ УГВ до ринкового рівня, виведення великих основних родовищ в УРП втрачає економічний сенс (як втратили сенс за нової ціни також схеми СД). УГВ отримає від подальшої експлуатації основних великих родовищ таку саму ціну, як отримали би оператори УРП.
Стратегія УГВ має детальний план подальшої розробки і експлуатації великих основних родовищ (як і інших активів), що передбачає до 2020 року на цих родовищах буріння свердловин, активну інтенсифікацію, будівництво та модернізацію компресорних станцій тощо.
Сплата ренти за видобуток газу УГВ є основним ресурсом для забезпечення системи субсидій для населення. Тільки в 2016 році УГВ сплатить 36 млрд грн податків та зборів, з них 24 млрд грн ренти. Держава отримає БІЛЬШЕ податків та зборів від експлуатації основних родовищ за умов подальшої експлуатації УГВ. Виведення основних родовищ в УРП означає зменшення надходжень бюджету від ренти на газ та підриває ресурсну базу для функціонування системи субсидій для населення.
Масштаб діяльності УГВ (75% видобутку газу в Україні, 90% всієї сейсморозвідки) означає, що УГВ зможе завжди отримати ціну на ці послуги нижче ніж будь-який приватний оператор, за умов чесної конкуренції та відкритих закупівельних процедур, які вже впровадило УГВ. Це було продемонстровано, наприклад проведенням відкритих прозорих тендерів на ГРП. УГВ отримало ціну від міжнародних компаній в 3 рази нижче ніж отримували приватні оператори в Україні раніше.
УГВ розробило чітку систему критеріїв для відбору родовищ-кандидатів для потенційних УРП та прозорий конкурентний процес та алгоритм залучення міжнародних операторів і інвесторів для проведення відкритого конкурсу для укладання УРП. Ці документи були подані до уваги міністерства ПЕК, на що була отримана відповідь, що “ці документи не включають основні родовища, на які розраховує міністерство”.
УГВ розуміє та поділяє бажання місцевих органів влади отримувати пряму вигоду від збільшення видобутку газу, але вважає, що інтереси місцевих громад повинні бути враховані іншими механізмами, а не через укладання юридично складних та довготривалих УРП. На підтримання інтересів місцевих громад, УГВ зі свого боку:
А) Планомірно підтримує на всіх рівнях прийняття законоопроекту 3038 про розподіл 5% ренти від видобутку газу для місцевих громад.
Б) Уклала та виконує соціальні угоди про фінансування соціальних проектів з областями найбільшого видобутку.
В) На доручення Прем’єр-міністра розробляє програму Корпоративної соціальної відповідальності і прямого фінансування соціальних проектів громад (до прийняття закону 3038). “УГВ інвестує в громади.”
Юрій Филенко, експерт ПФ ССУ, розповів про світовий досвід управління доходами видобувної галузі. :
«В багатьох державах створені суверенні фонди добробуту СФБ (Sovereign wealth fund), сукупні активи яких на даний час уже перевищують 7 трлн дол., що майже дорівнює третині ВВП США.
Головними завданнями таких інституцій є підтримка стабільності національної економіки, запобігання негативним проявам кон’юнктури ринку та акумулювання коштів для наступних поколінь. Як показує досвід вищеназваних країн, більшою чи меншою мірою такі фонди виконують ці функції, гарантуючи додаткові стимули розвитку національним економікам і більшу соціальну захищеність населення на даний час та у майбутньому. Але за умови, якщо парламенти і уряди країн жорстко обмежені в своєму втручанні у діяльність фондів.
Особливості створення і функціонування зазначених фондів є відмінними в різних країнах, однак існують загальні принципи, затверджені у 2008 р. Міжнародною робочою групою з суверенних фондів добробуту.
Їх назвали “принципами Сантьяго” і вони спираються на основоположні цілі:
1. Прозора і стабільна структура управління, яка передбачає належні операці
йний контроль, управління ризиками та підзвітність;
2. Дотримання всіх чинних нормативних вимог, зокрема щодо розкриття інформації, в тих країнах, де СФБ здійснюють інвестиції;
3. Гарантування, що СФБ інвестують з урахуванням економічного і фінансового ризику, а також міркувань прибутковості;
4. Сприяння підтримці стабільності глобальної фінансової системи і вільного потоку капіталу та інвестицій.»
В Україні теж варто створити подібний фонд, але лише тоді, коли ми навчимося контролювати витрати з державного бюджету і будемо впевнені в тому, що цей фонд не буде управлятися в «ручному режимі». Отже, якщо Україна вирішить створити свій суверенний ресурсний фонд, потрібно пам’ятати:
Ціль стабілізації більш важлива за цілі заощадження.
Потрібні чіткі правила нарахування та зняття коштів.
Законодавчо обмежити інвестиційні ризики.
Інтегрувати з Державним бюджетом(жодних позабюджетних фондів).
Вимагати широкого звітування та незалежного аудиту (і включити до ІПВГ)
Юрій Нагорняк, заступник директора виконавчого з видобутку Укргазвидобування, розповів про життєвий цикл нафтогазового родовища, яким чином відбувається процес пошуку, розробки та видобутку вуглеводнів.
Людмила Бордак, головний геолог ДП “Український геологічний науково-виробничий центр” “Укрнаукагеоцентр” зосередилася у своєму виступі на охороні навколишнього природного середовища та надр під час промислової розробки родовищ нафти і газу. Розповіла як відбувається моніторинг об’єктів надрокористування: Буріння спостережних свердловин і та відбір проб для визначення стану водоносних горизонтів. ДП “Укрнаукагеоцентр” проводить моніторинг та відбір проб на замовлення видобувних компаній, приватних підприємств та окремих громадян. Держава не замовляє роботи з моніторингу навколишнього середовища.
Захід організовано за підтримки Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та проекту ЗМФІ-ІІ завдяки підтримці американського народу.
Полтавськ а філія Суспільної служби України,вул.Соборний майдан 15, м.Полтава,
36020, тел/факс: +38 0532 500-647, e-mail: pfssu@i.ua, https://ssu-poltava.org
