Даруй же рабу своєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що є добром, а що злом (3 Цар 3:7,9).
28 листопада свідома спільнота нашої держави вшановує пам’ять про людей, які зазнали болісних тортур за часів Радянського Союзу. Мова, безперечно, стосується геноциду та голодоморів в Україні. Якщо максимально звузити теорію тогочасної ідеології, то зводилась вона до того, що право на життя не має той, хто хоче бути собою, особистістю, індивідуумом. Коли ж за кілька десятків років по тому ми говоримо про освіту, то на прикладі цієї галузі можемо бачити, що у ряді аспектів минуле віддзеркалюється у сьогоденні. Але ж чому отой нищівний дух вразив у першу чергу освітню систему? Насправді, це далеко не випадково, адже освіта складова, що посідає друге місце після родини у процесі формування особистості. Вона виступає підґрунтям провідних якостей, принципів, поглядів, інтересів та правил, а домінуючим авторитетом є образ навчителя. Як щодо голодомору не можна мислити однобоко, адже певна частка провини стоїть й за народом, отак і у освіті можемо спостерігати саморуйнацію. Хоча, саме освіта має різноаспектний виховний потенціал. Ось лише декілька напрямків патріотичного виховання.
– Мовне питання. На уроках учні і вчителі спілкуються українською мовою, часто можна почути привітання “Слава Україні”;
Read More
