Українці, які бували в Європі чи там живуть, відзначають, що їхні продукти смачніші, ніж у нас, особливо молочні та м’ясні. А головне – якісніші: якщо молочні – то з молока, а не пальмової олії, а якщо м’ясні – то з м’яса, а не сої чи м’ясоматеріалу невідомого походження.
В Україні ж ринок перенасичений недоброякісною продукцією, а недобросовісний бізнес майже відкрито пішов у наступ на права та інтереси споживачів. Страшно дивитися передачі, де експерти розповідають, які шкідливі, а то й отруйні речовини містяться у продуктах, в тому числі й дитячому харчуванні.
Мій знайомий з села розповів, як він хотів назбирати корові гички, що залишилася на полі після збирання цукрових буряків. Але кум, котрий працює в тій агрофірмі, застеріг його, щоб і листочка не здумав підбирати, бо там стільки хімікатів, що корова… здохне. А потім ми той цукор купуємо в супермаркетах, з нього виготовляють цукерки…
У цивілізованих країнах давно заборонений глутамат натрію, який запускає незворотний механізм самознищення клітин сітківки ока. А у нас він мало не в кожному другому продукті.
Я спочатку не могла зрозуміти, чому замість того, щоб заборонити ті шкідливі добавки на законодавчому рівні й запровадити жорсткий державний контроль якості, як це зроблено у Європі, ми повинні, псуючи очі, вчитуватися у дрібний текст складу продукту, щоб хоч трохи убезпечити себе. Або ж вирощувати продукти на власній грядці.
Та все стає на свої місця, коли дізнаєшся, що чимала кількість тих, хто нас “годує”, мають мандати нардепів, тож не будуть же вони самі пиляти ту гілку, на якій сидять, й позбавляти себе надприбутків. І для них нічого не важать слова Конституції про те, що “життя і здоров’я громадян є найвищою цінністю держави”.
Read More
