22 червня у залі Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України відбулася презентація проекту «Батьки і діти. Взаємна підтримка та обмін досвідом». Даний проект ініційовано Суспільною службою України, реалізується він за підтримки Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність». Основним завданням проекту є надання різносторонньої допомоги жертвам нацистських переслідувань: це психологічна та матеріальна підтримка, піклування про тяжко хворих і самотніх людей. Організатори мають на меті привернути увагу місцевих громад до потреб жертв тоталітарних режимів та залучити молодь до активної соціальної роботи з літніми людьми.
Проектом передбачено організацію роботи народних шкіл як місця зустрічі колишніх жертв нацистських переслідувань для обміну досвідом та взаємодопомоги, виховання майбутніх поколінь у дусі патріотизму та протидії неофашизму.
– Сподіваємося, що діалог між поколіннями стане можливим у Вищій народній школі, відкриття якої планується у нас восени, – зазначила Олена Гаран, координатор відділень народної школи, що діятимуть у рамках проекту. – Зараз підлітки, молоді люди не розуміють значущість кожного прожитого дня і чимало часу просто марнують безцільно, байдужість сучасної молоді – нині серйозна проблема. Залучення молодих до безкорисливої допомоги тим, хто її справді потребує – це своєрідний тренінг з небайдужості, а безпосередній контакт між різними віковими категоріями – нагода перейняти досвід та поділитися знаннями одне з одним.
Жертви нацистських переслідувань отримають соціальну допомогу у вигляді ліків, товарів, побутових послуг. Для волонтерів, що працюватимуть у проекті, будуть проведені спеціальні навчання.
Під час презентації присутні мали змогу поспілкуватися з колишніми в’язнями концтаборів та послухати їхні спогади.
– 11 днів нас гнали невідомою місцевістю з табору, як худобу на заклання, ані їжі, ані сну. Чимало так і лишилися лежати на узбіччях та в канавах: хто падав від голоду, хто слабів і не мав сил йти далі, кого розстрілювали на місці. Муки, та й годі… Черговий похідний день скінчився на величезній фермі, куди дійшли до вечора. Нас загнали у сарай, де вдалося поснути. На ранок – тиша. Вийшовши назовні, побачили, що нікого з аузерок (німецькі військові наглядачки, конвоїри. – Авт.) немає, тільки форма порозкидана усюди, – розповіла Ганна Юхимівна Висоцька, постраждала від нацистських ув’язнень.
89-річна жінка каже, що пам’ять вже звісно не та, проте як зараз бачить схил по якому спускався танк з радянськими знаменами та рідними солдатами – мить коли стражданням поневолених настав край. Колишня полонянка Бухенвальду пригадує безліч нюансів: до сих пір чітко називає свої порядкові номери у таборах, відчуває задуху у карцері, ніколи не забуде фашистських допитів і сама дивується, з натяком на сучасну ситість життя, розповідаючи про тортури, антисанітарію, голод, які пережила – мовляв, вижила, навіть за таких умов, не захворіла, прожила довге життя…
– Страшні спогади, що лишаються у пам’яті ось уже 70 років щоразу постають живою картиною перед очима, – поділився з полтавцями Сергій Іларіонович Рибалка, голова міської та обласної Організацій колишніх в’язнів концтаборів. Пробувши у німецькому трудовому таборі 3 роки, довелося побачити та відчути чимало жаху. «Всякий, хто потрапляє до цих стін – забудь надію на повернення! Вихід можливий тільки через димаря» – такий страхітливий напис зустрічав кожного біля входу на територію табору. – Добре пам’ятаю його, а ще відчуття зневіри, що лишалося осадом на серці. –
Зі слізьми на очах старенький згадав і про тамтешніх товаришів, і про рабську працю, і про безнадійний плин часу, і про день, коли неволя скінчилася. Каже, що зараз на території області лишилося з півсотні його побратимів по сумному засланню – час бере своє.
Не дивлячись на поважний вік й страшний досвід, доповідач виглядає бадьорим і запевняє: будь-які труднощі можна пережити. Звернувшись до сучасної молодої людини з побажанням наполегливо працювати, він зазначив, що сумлінна праця та життя по совісті, то найкращі у світі вітаміни та секрет довголіття. Закликаючи молодь цінувати існуючі можливості та захищати ідею Миру на Землі, запрошував всіх охочих до спілкування на подібних зустрічах.
Після почутого важко лишатися осторонь. Події давно минулих років – пересторога для тих, хто сьогодні захоплюється нацистськими ідеями. На превеликий жаль, частина сучасної молоді має відношення до таких смертоносних переконань. Завжди і повсюди актуальним залишається заклик до сучасника не втрачати мінімуму людяності та не ростити у собі «вищих», бо таке налаштування переростає у смерч, здатний зруйнувати усе найкраще на Землі.
Наталія Клименко
